Монети для патріарха. Костянтин Когтянц

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ подумки вилаявся, але вголос нічого не сказав. Як то кажуть, хто мовчить, той двох навчить.

      – Ти ж і татарською так-сяк можеш?

      Мусій кивнув. Щоправда, говірка барських татар… власне кажучи, розмовляли вони суржиком, де частина слів – наші, але ще частина не зустрічається в інших татарських говірках, проте так-сяк порозумітися з татарами та турками (мови схожі) – міг. А турецькі старшини володіють арабською.

      – Спочатку заїдеш до Букурешта.[14] Скажеш, до речі, тому писарю, що веде листування нашою мовою, пану Корбю, що брат його помер.

      Ільченко насторожився. Потилицею відчув, що ця смерть якось із його завданням пов’язана.

      Дійсно, питання, чи помер Давид Корбю,[15] він же (за українськими документами) Іван Давид, багаторічний зв’язковий між спецслужбами Гетьманату та Волоського князівства, своєю смертю, чи йому допомогли померти, залишилося відкритим, хоча його оглядали гетьманські лікарі (німець та італієць), ще один італієць, що аж надто добре розумівся на отрутах – і тому мусив утікати із Сицилії аж в Україну, та, потай від усіх, ворожбити.

      Оглядали – і нічого не вгледіли. І на аква тофану схоже, і на з’їдення[16] – та в тому-то й річ: і схоже, і ні.

      Тому довелося деякі плани терміново змінювати, а це призвело до змін і в тому плані, який через кілька століть назвали б «операцією прикриття».

      – Їдеш як гонець Його Ясновельможності, проїзна грамота в саквах. Начебто повідомити про смерть пана Корбю. Є й подальша проїзна – від князя-господаря Костянтина – начебто пан Корбю – небіж архімандрита, тож князь послав тебе повідомити. Грамота справжня, але, щоб ніхто не питав, звідкіля вона взялася, заїдеш до Букурешта. І про всяк випадок – ще одна, від Дубоссарської[17]… – він трохи запнувся, – …старшини.

      Мусій Пройдисвіт не знав слова «авантюра», але відчував саме це. Начебто все продумано, але… Але… Але…

      Та наказ є наказ.

* * *

      – Значит, поехал гонец в Мунтянию, и сам гетман с ним говорил, а в полку говорят, што он арестован?

      Аркадій Борисов, який носив скромне звання порутчика[18] Преображенського полку, – проте не слід забувати, що сам цар був у цьому полку спочатку урядником, а згодом капітаном бомбардирської роти, – замислився. Листування з господарем Костянтином гетьманові дозволено. Але навіщо тоді отака складність?

      Борисов знав, що доля Гетьманату, в принципі, вирішена. Його знищать, як знищили Касимівське царство – він народився й виріс біля колишнього касимівського кордону і добре пам’ятав, як у татар був свій уділ. Ну й де він? Те ж саме і з цими хохлами буде. Але коли і як?

      Крім усього іншого, позбавити – без вагомих доказів – володінь людину, яку в Європі називають гран дуксом,[19] – не дуже зручно.

      І ось така нагода.

      Якщо перехопити цього таємного посланця, випатрати його, змусити дати свідчення, навіть кілька різних свідчень, а потім передати їх Даниловичу,[20] який СКАЧАТЬ