Антивірус. Олександр Есаулов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ доню, що б зі мною не трапилося, ти повинна зберегти себе й ось це…» – пролунав у пам’яті голос королеви. Це було не прохання, це був наказ.

      Інформа підняла до очей полотняну торбинку. Ні, на неї відразу звернуть увагу й заберуть. Потрібно десь її сховати, але де? Вона оглянула коридор, і погляд привернула діжка, в якій росла велика пальма. Діжка стояла в кутку біля великого вікна. Принцеса прожогом кинулася до діжки, схопивши з сервірувального столика, кинутого кимось просто посеред коридору, кавову чашку. Викопавши чашкою невелику ямку в землі, вона обережно поклала туди торбинку, закопала й щільно втрамбувала землю. Чашку акуратно витерла серветкою, поставила на місце, перевірила, чи не забруднені землею руки, й сміливо пішла посеред коридору просто на вірусників. Замість двох вартових у коридорі юрмилося з десяток чорних солдатів. Вірусник, який стріляв у королеву, стояв зі зв’язаними назад руками, його ніс і губи були вимащені кров’ю. Зайняті цією подією, вояки не звернули на дівчину ніякої уваги. Тільки один, коли Інформа зупинилася біля тіла матері, прикрикнув:

      – Іди геть звідси! Немає тут нічого цікавого!

      Інформа полоснула вірусника поглядом, у якому було стільки ненависті, що той сторопів, а коли отямився, зухвалої дівчини вже й слід прохолов.

      – Гей, – розгублено скрикнув вірусник, – дівчиську! А куди вона зникла?

      – Та заткнися ти зі своїм дівчиськом, – роздратовано відмахнувся начальник поста. Йому зараз було зовсім не до дівчинок, він напружено думав, як буде виправдовуватися перед своїм начальством за вчинене недоумком-вірусником.

      Розділ 7

      Засідання великої балаканини

      Чипсет пішов. Коли він був поруч, Сергійкові було спокійніше. Навіть коли посланець Великого Процесора мовчав, Сергійко знав, що поруч стоїть той, хто завжди допоможе й підтримає. А зараз Чипсет пішов, і Сергійко залишився один на один з усією цією купою міністрів і проблем, та ще й зі степовиками на кордоні.

      Міністри мовчали, очікуючи, що скаже король. Король мовчав, бо не знав, що сказати, й чекав: може, міністри скажуть що-небудь розумне? Але мовчання проблеми не вирішувало, а зараз була дорога кожна хвилина. І Сергійко зважився.

      – Ну що ж, шановні добродії міністри, треба визнати чесно, роль короля вдалася мені погано, – Сергійко важко зітхнув і продовжив: – Бунт глюків це засвідчує. А ще змова серед військових і саботаж у Міністерстві озброєнь… Напевно, мені треба піти, а за мене нехай буде хтось інший… Може, у нього вийде краще. Ось.

      У великому кабінеті запала така тиша, що скрип стільця від чийогось необережного руху видався громом.

      – Ваша Величносте, якщо мені буде дозволено… – почав прем’єр-міністр.

      – Так! Так! Звичайно! Я готовий прийняти… У цей грізний для батьківщини час, у цю годину тяжких випробувань… Цей важкий вінець під силу тільки впевненому й відповідальному! – перебив прем’єр-міністра міністр придушення смут і виявлення СКАЧАТЬ