Його прощальний уклін. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ так, містере Голмс. Ми взяли слід на вокзалі Черінґ-Кросс, на пошті, і він привів сюди.

      – Але чому ви мене шукаєте? – здивувався наш відвідувач. – Чого ви хочете?

      – Хочемо почути від вас, містере Скотт Екклз, про події, які минулої ночі спричинили смерть містера Алоїзія Ґарсії з Вістерія-Лодж, що неподалік від Ешера.

      Наш клієнт підвівся, широко розплющивши очі. Барва зникла з його здивованого обличчя.

      – Смерть? Ви хочете сказати, що він помер?

      – Атож, сер, помер.

      – Як це сталося? Нещасний випадок?

      – Вбивство. Справжнісіньке, жодних сумнівів.

      – О боже! Це ж жахливо. Ви вважаєте… Хочете сказати, що підозрюєте мене?

      – У кишені вбитого виявили вашого листа, із якого ми дізналися, що ви мали намір провести минулу ніч у його будинку.

      – Я так і зробив.

      – О, справді? Ви це не заперечуєте?

      На світ божий з’явився бланк офіційного поліційного протоколу.

      – Зачекайте хвильку, Ґреґсоне, – попросив Шерлок Голмс. – Усе, що вам треба, це зафіксувати свідчення, правильно?

      – Аякже, і маю попередити містера Скотта Екклза, що все, що він скаже, може бути використано проти нього.

      – Містер Екклз саме збирався розповісти нам про цю справу, коли ви увійшли. Гадаю, Ватсоне, що бренді з содовою йому не нашкодить. Тепер, сер, раджу не звертати уваги на те, що ваша аудиторія збільшилася, і викласти нам усе, як би ви зробили це, якби вас не перервали.

      Наш відвідувач залпом хильнув бренді, і його обличчя знову порожевіло. Підозріло поглянувши на поліційний протокол, він розпочав свою незвичайну оповідку.

      – Я неодружений, – сказав він. – Чоловік я товариський, маю багато друзів. Серед них – сім’я пивовара на прізвище Мелвілл, котрий уже покинув справи й живе в маєтку Елбемерл-Меншн у Кенсінґгоні. За його столом я кілька тижнів тому познайомився з хлопцем на прізвище Ґарсія. Як я зрозумів, він був іспанцем і мав якийсь стосунок до іспанського посольства. Він чудово спілкувався англійською та вирізнявся хорошими манерами. Це був, мабуть, найвродливіший чоловік із усіх, кого я зустрічав.

      Якимось чином ми з цим парубком близько потоваришували. Він, здавалося, із самого початку був до мене прихильним, і не минуло двох днів із часу нашого знайомства, як він навідав мене в моїй оселі. Слово за словом, й усе скінчилося тим, що він запросив мене пожити кілька днів у нього у Вістерія-Лодж, це між Ешером та Окшоттом. Учора ввечері я, дотримуючись обіцянки, подався до Ешера.

      Ґарсія описував мені своє обійстя. Він жив там із вірним слугою, співвітчизником, котрий йому в усьому допомагав. Цей хлопчина розмовляв англійською й вів усе господарство в будинку. Ще Ґарсія згадував, що в нього чудовий кухар-мулат, котрого він підібрав під час своїх мандрів. Також він додав, що той смачно готує. Пам’ятаю, як Ґарсія зауважив, що він не очікував знайти такий дивний будинок у самому серці Суррею, СКАЧАТЬ