Спогади про Шерлока Голмса. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ зміна, що сталася з ним: обличчя його стало попелясто-сірим, чоло вкрилося краплинами поту, стек стрибав у тремтячих руках. Куди й поділася його нахабна самовпевненість! Він дріботів за Голмсом, як побита собака.

      – Я все зроблю, як ви сказали, сер. Усі ваші вказівки будуть виконані, – белькотів він.

      – Ви знаєте, чим загрожує непослух, – Голмс обернув до нього голову, і той зіщулився під його поглядом.

      – Що ви, що ви, сер! Доправлю вчасно. Зробити все, як було раніше?

      Голмс на хвилину задумався, потім засміявся:

      – Не треба, залиште, як є. Я вам напишу. І дивіться, без хитрощів, інакше…

      – О, вірте мені, сер, не сумнівайтесь!

      – Бережіть, як зіницю ока.

      – Ще б пак, сер, можете на мене розраховувати, сер.

      – Гадаю, що можу. Завтра отримаєте від мене вказівки.

      І Голмс відвернувся, не помічаючи простягнутої йому тремтячої руки. Ми рушили до Кінґс-Пайденда.

      – Такої чудової суміші нахабства, боягузтва та підлості, як у містера Сайлеса Брауна, я давно не зустрічав, – зауважив Голмс, стомлено крокуючи поруч мене схилом.

      – Отже, кінь у нього?

      – Він спочатку виправдовувався, усе заперечуючи. Але я так детально описав йому ранок вівторка, крок за кроком, що він повірив, ніби я все бачив на власні очі. Ви, звісно, звернули увагу на незвичайні, наче обрубані носаки в слідів і на те, що на ньому були такі самі черевики. Крім цього, для простого слуги це був би занадто зухвалий вчинок… Я розповів йому, як він, піднявшись, як зазвичай, першим й увійшовши в загін, побачив у полі незнайому коняку, як підійшов до неї і, не вірячи власним очам, побачив у неї на чолі білу мітку, через яку вона й отримала своє прізвисько – Срібна зірка, і як збагнув, що доля віддає в його руки єдиного суперника того коня, на якого він поставив капшук грошей. Потім я розповів йому, що першим його бажанням було відвести Срібну зірку в Кінґс-Пайленд, але тут нечистий став нашіптувати йому, наскільки легко відвести коня та тримати, поки не закінчаться перегони, і він повернув до Мейплтона й сховав тварину там. Коли він усе це почув, то почав думати тільки про те, як врятувати власну шкуру.

      – Та ж стайню оглядали!

      – Ну, цей старий шахрай обведе навколо пальця кого завгодно.

      – А ви не боїтеся залишати коня в його руках? Він же скакунові може щось заподіяти, адже це в його інтересах.

      – Ні, мій друже, насправді він буде берегти його, як зіницю ока. У його інтересах повернути тварину цілою та неушкодженою. Це єдине, чим він може заслужити прощення.

      – Полковник Росс не справив на мене враження чоловіка, схильного прощати ворогам!

      – Справа не в полковнику Россі. У мене свої методи, і я розповідаю лише стільки, скільки вважаю за слушне, у цьому перевага мого неофіційного положення. Не знаю, помітили ви, чи ні, Ватсоне, але полковник тримався зі мною дещо зверхньо, і мені хочеться трохи розважитися. Не кажіть йому нічого про Срібну зірку.

      – Певна річ, не скажу, якщо ви СКАЧАТЬ