Спогади про Шерлока Голмса. Артур Конан Дойл
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Спогади про Шерлока Голмса - Артур Конан Дойл страница 21

СКАЧАТЬ комерційним директором “Франко-Мідланської компанії бляхарських виробів”, що має сто тридцять чотири відділення в різних містах і селищах Франції, у тому числі в Брюсселі та Сан-Ремо».

      Мені відняло мову.

      «Але я ніколи не чув про цю компанію», – пробурмотів я.

      «Таке можливо. Ми не кричимо про себе на кожному розі, капітал фірми повністю складають приватні внески, а справи йдуть так добре, що реклама просто зайва. Генеральний директор фірми – мій брат Гаррі Піннер, він також її засновник. Знаючи, що я їду до Лондона, він попросив мене знайти йому меткого помічника, парубка, удатного та ділового, з хорошими рекомендаціями. Паркер розповів мені про вас, і ось я тут. Для початку можемо запропонувати вам всього якихось п’ятсот фунтів на рік, але надалі…»

      «П’ятсот фунтів?!» – я вражено затулив рота рукою.

      «Це на старті. Крім цього, ви отримуватимете один відсоток комісійних із кожного нового контракту, і, можете мені повірити, ваша платня подвоїться».

      «Але ж я нічого не тямлю в бляхарських виробах».

      «Зате ви розумієтеся на бухгалтерії».

      Голова моя пішла обертом, і я ледь всидів на місці. Аж раптом у душу мою закрався сумнів.

      «Буду з вами відвертим, сер, – сказав я. – Мейсон призначив мені двісті фунтів на рік, але фірма «Мейсон і Вільямс» – дуже солідна. А про вас я зовсім нічого…»

      «Ви незрівнянні! – захоплено вигукнув мій гість. – Саме така людина нам і потрібна. Вас не надуриш. І це дуже добре. Ось вам сто фунтів, і якщо вважаєте, що ми домовилися, сміливо кладіть їх до своєї кишені як аванс».

      «Це дуже велика сума, – розгубився я. – Коли маю приступити до роботи?»

      «Їдьте завтра вранці до Бірмінґема, – відповів він. – І о першій приходьте в тимчасовий офіс фірми на Корпорейшн-стрит, будинок 126. Я дам вам листа для мого брата. Потрібна його згода. Але, між нами кажучи, вважаю ваше призначення вирішеним».

      «Не знаю, як і дякувати вам, містере Піннер», – не міг я отямитися.

      «Дурниці, мій хлопчику. Ви маєте дякувати лише самому собі. А тепер ще один-два пункти… так, справжня формальність, але це треба залагодити. Маєте папір? Будьте ласкаві, напишіть: «Згоден зайняти посаду комерційного директора у «Франко-Мідландській компанії бляхарських виробів» із річною платнею 500 фунтів”».

      Я написав те, що містер Піннер продиктував мені, і він поклав папірець у кишеню.

      «І ще одне запитання, – сказав він. – Як думаєте вчинити з Мейсоном?»

      На радощах я зовсім про нього забув.

      «Напишу, що відмовляюся від посади», – відповів я.

      «Мені здається, що цього робити не слід. Я був у Мейсона й посварився з його управителем через вас. Я зайшов до нього дізнатися про вас, а він почав верещати, що я переманюю його людей і таке інше. Ну, я й не витримав. «Якщо хочете тримати хороших працівників, то платіть їм відповідно», – сказав я спересердя. А він мені відповів, що ви волієте працювати в них за маленьку платню, ніж у нас за велику. «Ставлю п’ять фунтів, – заявив я, – що, коли запропоную йому місце комерційного директора СКАЧАТЬ