.

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Утім, приємний абрикосовий колір дещо нівелював суворість ліній, тоді як переважна більшість її колег вбиралися в практичні відтінки ряду «сірий затрасканий вовк». – Так, я люблю дітей. Маленьких особливо. Із ними легко. Вони не як дорослі – три шари облуди над порожнечею. І саме тому твоя робота мені геть не подобається. Не через бюстгальтери та майтки[1] на підлозі. Не через долари за підв’язками панчох. І навіть не через дешеве спиртне, що ллється рікою і в якому час від часу топляться якісь небораки.

      – Спиртне у нас дороге, – нащось заперечила Влада.

      – Ви продаєте його задорого, а то трохи є різниця. Та все це квіточки. А ягідки – фальш, облуда, зрада, зруйновані сім’ї та розбиті серця – і все через голі цицьки із блискучими зірочками на сосках. Чи не завелика ціна за таке видовище?

      – Я не знаю, – Влада почала трохи сердитися, бо розмова знову завертала до найболючішого. – Славка свого спитай, може… Що робити станеш, як і він на голі цицьки глянути забажає?

      – Свої йому покажу, – блискавично зреагувала Надя. – А якщо цього замало буде, випишу йому вольну через суд, нехай дивиться скільки хоче і куди хоче. Владо, ти себе не можеш надурити, а мене і поготів. Ми дві половинки однієї клітинки, не забула? Чи, гадаєш, я не в курсі, що в «Кобальті» тому ти єдина курвою за гроші не працюєш, принципово? Чого змовкла? Правда чи ні?

      – Правда, – прошепотіла Влада.

      Але так і не зібралася з духом сказати своїй близнючці, що останнім часом ця її принциповість просто бісить Антона.

      На тебе великий попит, лялечко.

      Ради Бога, я ж твоя дружина! – закричала вона, почувши це вперше, і потім ще повторювала, і не раз, і не двічі, що доводить неспростовно – ідіотка. Бог світився в очах мужа доларовими значками, і було ім’я його – Мамона. Чи любив її Антон хоч колись? Певно, спочатку думав, що любить, усі так думають. А потім йому захотілося свіжого м’яса. Ну не все ж тупих курок їсти, час від часу хочеться і качки.

      Кляті спогади. Як завжди, невчасно, і Надійка чомусь згадалася, мабуть, переймається за неї, вони справді по життю нерозлийвода, що тут вдієш, дев’ять місяців попа до попи в одному лоні, не кіт начхав… Влада потерла пальцями скроні, аби трохи отямитися, і раптом подумала, що цей дивний юнак напевно сподобався б її сестрі. Ось такий, з сутінковим вузьким обличчям королівського блазня, з поглядом-стилетом, і рішучими вустами – дуже сподобався б. Виглядає він так, ніби одним позирком може зняти з тебе шкіру для твого ж добра, але… щось у ньому є. Влада крадькома глянула на нього ще раз і квапливо відвела очі. Потім, аби відволіктися від сумних дум, почала озиратися навкруги. Цікаво, де вони зараз? Якесь село чи містечко, як дві краплі води схоже на те, де вони з сестрою народилися і росли, де пішли до школи, й навіть закінчили її, перш ніж їхня велика і галаслива родина в повному складі перебралася до столиці. Владі подобався ритм великого міста, його шум, пульсація заповнених людьми та машинами вулиць, бульварів та площ, однак деколи – не надто часто – вона все ж сумувала за тишею провінційного містечка, чи то, СКАЧАТЬ