Прокляті рубіни. Книга друга. Кольє Магдаліни. Андрис Лагздукалнс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Здалеку він виглядав точною копією старшого з приставів. Неквапливо човгаючи підлогою підошвами формених черевиків, поліціант підійшов до дверей і відкривши невелике віконце, відкинув металеву підставку, на яку зазвичай викладали речові докази та супровідні документи.

      – Що бажаєте мсьє? Наскільки я знаю всі судові засідання, призначені на сьогодні, вже закінчилися, – він позіхнув, затуляючи долонею рота.

      – Нам необхідно помістити документи в сховище для особливо цінних речових доказів, – пробурмотів валлонец.

      – Мені про це нічого не відомо. Зранку ніхто нічого не отримував.

      – Це документи з залу суду. Якщо ви не в курсі, то саме сьогодні слухалася справа цього виродка Маріо Белімо. Прокурор притягнув папери та відеозаписи прямо на засідання. Їх залучили до справи, тож тепер повинні зберігати двадцять п'ять років. Саме стільки йому впаяли.

      – Белімо, Белімо… Це той наркодилер, якого два місяці тому взяли під час стрілянини в річковому порту? – запитально глянув на відвідувачів поліціянт.

      – Саме він. Там ще двоє ваших колег постраждали.

      – Пам'ятаю. Як же. Хлопці потім майже місяць провалялися в шпиталі. Гаразд. Давайте ваші касети.

      – Не можу. Ти ж знаєш інструкцію. Ось супровідний лист.

      Пристав простягнув поліцейському стандартний бланк який прикрашав прямокутний штамп червоного кольору з цифрою «25» посередині.

      – Інструкції, інструкції. Ви спізнилися на 15 хвилин. У мене теж інструкції.

      – Слухай-но старий, це не наша провина. Чортів прокурор, зі своїми помічницями цілу годину оформляли папери. Хоча я міркую, вони там ще й перепихнутися встигли. Дуже в однієї помічниці очі блищали, коли вона мені віддавала супровідний лист.

      – Це вони можуть. І помічниці їм покладені, і надбавки за важку працю. Гаразд панове, ласкаво прошу в мої каземати.

      Поліціант закрив вікно, набрав на пульті комбінацію цифр. Клацнув замок і ґратчасті двері від'їхала вбік, пропустивши відвідувачів. Зайшовши всередину, вони, як і годиться за інструкцією зупинилися, чекаючи, поки двері повернуться на місце і тільки, тоді продовжили рух. Пройшовши вглиб приміщення між двома рядами стелажів, де на полицях лежали стандартні коробки з бирками, вони впевнено повернули ліворуч і підійшли до стіни.

      Стіна, починаючи від підлоги, до самої стелі була всіяна прямокутними дверцятами, на зразок тих, що зустрічаються у вокзальних камерах зберігання. Поряд з кожними дверцятами був укріплений стандартний пульт для введення коду, але, крім цього були й по дві замкові щілини. Над половиною пультів горіли червоні вогники, вказуючи, що камери поставлені під охорону. Поліцейський пройшов вперед і знайшовши потрібну комірку набрав код.

      – Давайте ваш ключ мсьє, – він повернувся до приставів.

      – Матір Божа! Це що за лайно сидить у тебе СКАЧАТЬ