Адаптація білінгвальних дітей в умовах еміграції. Посібник для закладів освіти. Alla Zelcer

Чтение книги онлайн.

      У цій ситуації батьків хвилює питання: чи потрібно спрямовано навчати малюка мові його нової батьківщини. Більша частина психологів вважає, що не потрібно. По-перше, за умов ранньої соціалізації (3—5 років), дитина здатна досить легко опанувати другу мову як рідну, коли потрапить у відповідне мовне середовище. По-друге, вважається докорінно помилковим явищем спілкування в родині не рідною для батьків мовою. Насамперед це зумовлено тим, що спілкування з дитиною повинне бути природним, інтимним; іншою причиною є відсутність потреби і власні проблеми з другою мовою у батьків.

      ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМНОГО ВПЛИВУ МОВ

      Процес опанування двох і більше мов у мультилігви розвивається за тим само сценарієм, що і однієї. Але при цьому він може не збігатися в часі. На швидкість опанування мови впливає середовище, в якому дитина перебуває частіше, і, в якому є можливість активно спілкуватися з носіями цієї мови. При цьому сформовані мовні конструкції і слова переносяться з однієї мови на іншу, додаються одна до одної, а часом і витісняють одна одну. Якщо мови строго розділені за сферами використання (наприклад, кожен з батьків діє за принципом (одна особа – одна мова) і розмовляє лише своєю мовою, або члени родини вдома послуговуються однією мовою, а в зовнішньому оточенні – іншою), то змішування мов, як правило, не відбувається. Дитина завжди знає, з ким якою мовою спілкуватися. Проте, якщо батьки в процесі спілкування послуговуються кількома мовами, або в родині є кілька дітей, то ситуація ускладнюється. Не всі і не завжди знають, до кого і як краще звертатися. Виникають смішні висловлювання, в яких використовуються слова і мовні конструкції з різних мов. Перша дитина зазвичай добре опановує у дитинстві обидві мови, а у другої дитини це виходить гірше, а у третьої – ще гірше.