Ваші пальці пахнуть ладаном. Валентин Чемерис

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Російську імперію Новий, 1900 рік – з пухнастим білим снігом за вікном, пахощами ялинкової хвої, сяйвом різнобарвних іграшок та різних сухозліток, з незмінними феєрверками, дарунками, сподіванками на краще і легким сумом, який з’являвся, коли проводили старий рік, рік, що назавжди відходив.

      До Х століття Новий рік на Русі починався у дні, близькі до весняного рівнодення. А коли Давня Русь прийняла християнство (988–989), з’явилися візантійське літочислення і юліанський календар. Рік поділили на 12 місяців і дали їм назви, пов’язані з явищами природи, а початком нового літочислення аж до кінця XIV століття вважали 1 березня. Того ж століття Новий рік на Русі почали відзначати за церковним календарем і майже 200 років святкуватимуть його прихід 1 вересня. Для Давньої Русі це був день Симеона Стовпника, або Семенів день, як його назвуть пізніше. 1 вересня збирали оброк, різні податі, вершився особистий суд. Цар Іван III усім скаржникам велів з’являтися до Москви на судний день саме 1 вересня, а цар Іван IV в день Симеона Стовпника визначав терміновий оброк.

      В Успенському і Благовіщенському соборах Кремля відбувалися святкові служби – хресний хід, читання Євангелія і Апостола, освячення води, омовіння ікон. У церемоніях брали участь патріарх і цар, запрошувались бояри і воєводи, думні дворяни і дяки. Іноземні посли підносили різні заморські дари – здебільшого то були годинники, велика на той час рідкість на Русі. В перший день Нового року тим, хто відзначився, царі жалували чини і нагороди, гроші (дєньгу) і соболеві шуби, золоті і срібні кубки, сипали в натовп дрібну «дєньгу». Багаті роздавали по притулках милостиню або посилали туди їжу – пироги, калачі, пряники, а також одяг.

      У царських палатах Московського Кремля влаштовувався святковий бенкет, званий на Русі «пиром», який за традицією відкривався смаженим… лебедем. Цілим-цілісіньким, бо тоді лебідь вважався вишуканою святковою смакотою. На стіл, як і зобов’язував «Домострой», подавалася також яловичина і свинина, качки і кури, стерлядь і лососина. Язики, потрохи лебедині, а також із чапель, журавлів і качок; а ще «зайцы сковородные, зайцы в репе, зайцы (бідні, бідні зайці російські!) рассольные» та інша смакота… Обов’язковими на столах були кутя, узвар, млинці, толокно і кисіль. А ще традиційно подавалися гори пиріжків, «хворост» (вергуни) і короваї. Серед напоїв – традиційні меди, ягідний морс, квас і настояна на різних травах горілка.

      Без запрошень у гості не ходили, вважаючи, що «непроханий гість гірше татарина».

      Петро Перший провів реформу календаря: 29 грудня 1699 року глашатаї під барабанний бій оголосили московитам царський указ «О праздновании Нового года», у якому зокрема говорилося:

      «…По большим и проезжим улицам знатным людям и у домов нарочитых духовного и мирского чина перед вороты учинить некоторые украшения от древ и ветвей сосновых и можжевеловых, – а людям скудным каждому хотя по деревцу или ветви на вороты или под храминою своею поставить». Прикраси мали СКАЧАТЬ