Биті є. Гоцик. Люко Дашвар

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Гоцик повернувся до Нехаївки із заліковою книжкою – радій, мамо! – і квитанцією на оплату другого року навчання. Тато зітхнув:

      – Закінчилася твоя лафа! Нема грошей.

      Ненька усміхнулася войовничо.

      – Та щоб я здохла! – взялася валізу пакувати.

      – Куди?! Ти здуріла, Наталю? – збентежився тато.

      – Ваню, Іваночку, та годі. Хіба ми самі… Упораємося, – усе з тою ж посмішкою приклеєною.

      – Хай сам на своє навчання заробляє!

      – Ой, хоч не мели дурного! – розсердилася.

      Так Гоцик узнав, що ненька до Португалії на заробітки зібралася. Попервах навіть зрадів.

      – Кльово! Буду до тебе приїжджати.

      – А мене на кого кидаєш?! – гірко мовив тато.

      – На куму! – віджартувалася ненька, взялася агітувати: і тут витрат менше, і синові на вищу освіту заробить, і їм усім на подальшу красну долю. І світ побачить. Останній раз з України виїжджала 1980-го – у Ленінграді білі ночі бачила. Таке диво!

      Та чим більше захоплювалася ненька, тим більше син супився.

      – Ма… Не треба. Давай на заочний переведуся. Працюватиму і навчатимуся.

      А ненька у відповідь – про Лісабон, католицькі базиліки, портвейн, кам’яний суп та Атлантичний океан. Фотки надсилатиме. Напозичала в нехаївців грошей – собі на дорогу, Гоцикові на другий курс навчання – поклялася віддати до кінця року. Сина обійняла: ти ж вчися гарно, бо то неньчина мрія. До чоловіка зажуреного підійшла: та чого ти, Ваню?! Облаштуюся сама і тобі там роботу знайду.

      – А господарство на кого?! – сказав тато. – На свиней?!

      – То продавай свиней і чекай, – ненька просить.

      – Нема чого мені там робити, – відрубав тато.

      Мама схлипнула. І – гайда.

      Дім побляк. Постарів враз, ніби без неньки років сто віку собі додав – похмурий, сірий, тьмяний. Вовняний килим на стіні у вітальні пилом укрився. На стінці радянських часів дверцята пообвисали, наче руки опустили безпорадно. І тільки круглий стіл у центрі, що за ним обідали тільки з гостями, усе силкувався зібрати навколо себе живі душі.

      Гоцик і тато сиділи біля столу – про що розмовляти?!

      – До осені вдома будеш? – запитав врешті тато.

      – А що тут робити? – буркнув Гоцик.

      – За свинями поможеш ходити…

      Гоцик визвірився.

      – Та хай вони повиздихають!

      – Цить, бовдуре! Свині тобі на шмат хліба дають.

      – Аби давали, мама б не поїхала…

      Тато брови звів, очима у скатертину.

      – Поїхала б… Давно вже в дупу пекло.

      Так Гоцик зрозумів, що він у неньку вдався. Зиркнув на тата сердито.

      – Ну, то й їхав би з мамою! Лише свині тобі…

      Тато підвівся важко, хмикнув, як плюнув. Пішов з вітальні.

      – Ти СКАЧАТЬ