Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка. Коллектив авторов
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка - Коллектив авторов страница 62

СКАЧАТЬ до Іспанії, яка платила дорогоцінними металами з американських колоній; експорту вина, шафрану, чорносливу та солі до Англії, Шотландії, Північних країн, Прибалтики та Фландрії, у багатьох з яких діяли багаті шахти, що пропонували метали в обмін на товари; торгівлі з країнами Леванту і Північної Африки, а також фінансовим ресурсам, які надавали євреї; врешті-решт, через заснування за дорученням Генріха II (1519–1559) з Ангулемської гілки Валуа, ще до його сходження на престол, банку в Ліоні, який із застосуванням процентних ставок залучив багатьох іноземних торговців. Тим часом суверен як певний засіб правового захисту використовує знецінення валюти. Також, за твердженням Бодена, існує монопольна практика, згідно з якою ціни визначають ремісники або торговці, котрі запасаються пшеницею, купуючи її «на корню», а потім самостійно встановлюючи ціни.

      Знецінення валюти передбачає соціальне зміцнення монархії і буржуазії та ослаблення дворянства й духовенства. Третій стан, до якого входять представники торговельної та фінансової буржуазії, вільних професій, бюрократії, знаходить достатньо місця для соціального зміцнення. Таким чином формується нове дворянство, noblesse de robe (дворянство мантії).

На шляху до абсолютної влади суверена

      Адміністративне й економічне зміцнення забезпечує більшу владу для суверена, котрий обмежує владу Генеральних штатів, представницьких зборів представників різних соціальних верств, визначених законом: духовенства, дворянства і третього стану.

      Структури та установи

      Суверен керує разом із Радою короля, до якої входять принци крові за правом або великі світські й церковні сановники за королівським призначенням, котрі мають допомагати королю у вирішенні політичних і дипломатичних справ. Парламенти, серед яких найважливішим є паризький, – це суди, чиє головне завдання полягає в опрацюванні королівських указів, які тільки після цього набувають чинності. Паризький парламент і Рахункова палата контролюють здійснення королівського правосуддя та податкові надходження. Фрагментований характер судів часто спричиняє конфлікт юрисдикцій. Королівське правосуддя реалізується державними судами, які вирішують цивільні та кримінальні суперечки на підставі звичаєвого права, тому адміністративна діяльність відбувається розрізнено.

      Ситуація з податками дещо краща. Король може розраховувати на різні податки, такі як дорожнє мито, податки на ярмарках та ринки, судові надходження, а також на дві третини за розміром (особистим, якщо податок стягується з фізичних осіб – землевласників – і реальним, якщо оподатковується земля), а також габель (податок на сіль). Збір цих податків віддають на відкуп. Для додаткових податків використовуються чотири спільноти, на які поділиться королівство.

Італійська кампанія

      Експансіоністська політика, яка проводиться Карлом VIII в Італії з 1494 р. щодо повернення Неаполітанського королівства, спираючись на право спадкоємності Анжуйської династії, робить цю територію основою для СКАЧАТЬ