П’ятеро тікають разом. Энид Блайтон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Джорджа. – Він тільки через маму тривожиться. Коли вона здорова і весела, він наче її не помічає, але коли їй зле, він страшенно хвилюється. Тож будьте з ним обережні. Ви знаєте, який він, коли щось його турбує.

      Авжеж, діти це знали. Якщо щось не так, дядькові Квентіну краще не потрапляти на очі. Але навіть думка про запального дядька не могла затьмарити їхню радість. У них канікули, вони їдуть до Кирін-котеджу, вони біля моря, з ними любий друзяка Тімоті, на них чекає сила-силенна розваг.

      – Джорджо, а ми попливемо на острів Кирін? – запитала Енн. – Давай попливемо! Ми ж там не були з минулого літа. Під час зимових і великодніх канікул була кепська погода. А тепер вона пречудова.

      – Звичайно, попливемо! – жваво відповіла Джорджа, її блакитні очі сяяли. – А знаєте, що я придумала? Що буде чудово попливти на острів і пожити там цілий тиждень самим! Ми стали старшими, і я впевнена, що мама дозволить.

      – Попливти на твій острів і пробути там цілий тиждень! – вигукнула Енн. – О! Аж віри не йметься, що це можливо.

      – Це наш острів, – швидко виправила її Джорджа. – Хіба ви не пам’ятаєте? Я ж обіцяла розділити його між нами чотирма! Я ж говорила серйозно. Він – наш, а не мій.

      – А Тіммі? – запитала Енн. – Хіба він не заслужив на власну частку? Можна поділити острів на п’ять частин, щоб одна була для нього?

      – Він може бути співвласником моєї частки, – зауважила Джорджа. Вона зупинила поні, й четверо друзів та пес задивились удалину на прозору блакить затоки. – Онде острів Кирін, – махнула рукою Джорджа. – Наш любий острівець. Я згоряю від бажання попливти туди. Я досі не могла цього зробити, бо мій човен лагодили.

      – Тепер ми можемо рушати туди всі разом, – сказав Дік. – Цікаво, кролики там ще такі ж ручні?

      – Гав! – одразу відгукнувся Тімоті. Варто було йому почути слово «кролики», як він збудився.

      – Тіме, марно ти розмріявся про кроликів на Киріні, – зауважила Джорджа. – Я не дозволяю тобі за ними ганятися.

      Хвіст Тіма враз опустився, і він журно поглянув на Джорджу. Це було єдине питання, в якому у нього з Джорджею не було згоди. Тім був переконаний, що кролики існують для того, щоб він їх полював, а Джорджа так само була переконана у протилежному.

      – Вйо! – сказала Джорджа поні й смикнула віжки. Конячка пішла чвалом до Кирін-котеджу, і невдовзі вони під’їхали до головної брами.

      З дверей чорного ходу вийшла кислолиця жінка і взялася допомагати вивантажувати речі. Діти її раніше не бачили.

      – Хто це? – пошепки запитали вони у Джорджі.

      – Нова куховарка, – відповіла та. – Джоані довелося піти, щоб доглядати свою матір, яка зламала ногу. Тоді мама найняла цю куховарку – її звуть пані Стик.

      – Їй пасує таке ім’я, – посміхнувся Джуліан. – Вона й справді схожа на стару жердину! Але сподіваюся, вона тут надовго не затримається! І Джоана незабаром повернеться. Мені подобалася барилькувата Джоана, й до Тіммі вона добре ставилася.

      – Пані Стик теж має пса, – сказала Джорджа. – Жахлива тваринка, СКАЧАТЬ