Обережно зі своїми бажаннями. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

      – Якщо щось із цього вилізе назовні, – пояснив Джайлз сестрі, – хоч і через п’ятдесят років, буде важливо засвідчити, що ні ти, ні Гаррі не знали, що до справи залучені міністри Її величності.

      – Дякую, сер Джайлз, – схилив голову секретар Кабінету Міністрів.

      – Терпіти не можу всі ці помпезні закодовані повідомлення, якими ви обидва перекидаєтесь, – втрутився Гаррі. – Я не заспокоюся, доки не буду певний, що життю мого сина нічого не загрожує. Але якщо із Себастьяном станеться іще щось, сер Алан, винуватити буде нікого.

      – Приймаю ваше застереження, пане Кліфтон. Однак можу підтвердити, що Мартінес більше не загрожує Себастьянові або будь-кому з членів вашої родини. Відверто кажучи, мені довелося порушити кілька правил, аби переконати Мартінеса, що є щось вагоміше, ніж життя вашого сина.

      Скептичний вираз усе ще не покидав обличчя Гаррі, і хоча Джайлз, здавалося, повірив серу Алану, Гаррі тямив, що скоріше Джайлзу вдасться стати прем’єром, ніж секретар Кабінету Міністрів розкриє причину своєї впевненості.

      – Однак, – продовжував сер Алан, – не варто забувати, що Мартінес – людина підступна й безпринципна, тож не сумніваюся, що він усе одно захоче отримати якусь сатисфакцію. Та поки він дотримується букви закону, ніхто з нас нічого не може вдіяти.

      – Принаймні цього разу ми будемо готові, – озвалася Емма, лише тепер усвідомлюючи, про що каже секретар.

      Полковник Скотт-Гопкінс постукав у двері будинку № 44 на Ітон-сквер за одну хвилину десята. За мить вхідні двері відчинив велетень, поряд з яким командир SAS[1] здавався карликом.

      – Моє ім’я Скотт-Гопкінс. У мене зустріч із паном Мартінесом.

      Карл легко вклонився й прочинив двері так, аби гість міг увійти. Він супроводив полковника через передпокій і постукав у двері кабінету.

      – Заходьте.

      Коли полковник увійшов, дон Педро підвівся з-за столу і підозріло глипнув на гостя. Він жодного уявлення не мав, чому представникові SAS знадобилося так терміново його побачити.

      – Кави вип’єте, полковнику? – поцікавився дон Педро після того, як двоє чоловіків потиснули руки навзаєм. – А може, чогось міцнішого?

      – Ні, дякую, сер. Для мене ще трохи зарано.

      – Тоді сідайте і кажіть, чому так терміново хотіли мене бачити, – дон Педро зробив паузу. – Впевнений, що ви знаєте, наскільки я зайнята людина.

      – Я лише знаю, наскільки ви зайняті останнім часом, пане Мартінес, тому перейду безпосередньо до справи.

      Дон Педро, намагаючись не виявляти жодних емоцій, знову сів у крісло і пильно споглядав на полковника.

      – Моя мета проста – зробити так, аби в Себастьяна Кліфтона було довге й мирне життя.

      Маска зарозумілої самовпевненості на мить зісковзнула з обличчя Мартінеса. Проте він хутко опанував себе й випростався у кріслі.

      – На що ви натякаєте? – СКАЧАТЬ