Обережно зі своїми бажаннями. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

      Гаррі засміявся.

      – Він усе ще сподівається поїхати до Кембриджа у вересні?

      – Наскільки я знаю, так. Але після аварії він так змінився, що мене вже нічого не здивує.

      – А як він змінився?

      – Нічого конкретного. Просто дуже подорослішав, що я вважав би неможливим ще рік тому. І гадаю, що знаю, чому саме.

      – Інтригує.

      – Безумовно, так і є. Розповім усі подробиці, коли приїду до Нью-Йорка.

      – Чи треба чекати так довго?

      – Авжеж, бо це, як моя писанина: уявлення не маю, що станеться, коли перегортаю сторінку.

      – Розкажи мені про нашу дівчинку на мільйон.

      – І ви туди ж, – відмахнувся Гаррі.

      – Тоді скажи, будь ласка, Джессіці, що я повісив її малюнок осінньої Садиби поруч із Роєм Ліхтенштейном[3].

      – Хто такий Рой Ліхтенштейн?

      – Наймодніший художник Нью-Йорка, але не можу прогнозувати, чи триватиме це довго. Мені здається, Джессіка малює набагато краще. Якщо вона намалює мені Нью-Йорк восени, я подарую їй «Різдво» Ліхтенштейна.

      – Цікаво, чи вона хоч щось чула про нього?

      – Перш ніж покласти слухавку, наважуся запитати, як просувається новий роман про Вільяма Ворвіка?

      – Справа йшла б набагато швидше, якби мене постійно не відривали від роботи.

      – Даруй, – вибачився Ґінзбурґ. – Мені не повідомили, що ти зараз пишеш.

      – Насправді у Ворвіка виникла непереборна проблема. Або якщо бути точнішим, у мене.

      – Чи можу я чимось допомогти?

      – На жаль. Бо ви – видавець, а я – автор.

      – А яка проблема? – наполягав Гарольд Ґінзбурґ.

      – Ворвік знайшов тіло своєї колишньої дружини на дні озера, але він упевнений, що її вбили ще до того, як скинули у воду.

      – То в чому проблема?

      – Моя чи Вільяма Ворвіка?

      – Спершу Ворвіка.

      – Він змушений чекати щонайменше двадцять чотири години, перш ніж до його рук потрапить звіт патологоанатома.

      – А твоя?

      – У мене є двадцять чотири години, щоб вирішити, що має бути у цьому звіті.

      – А Ворвік знає, хто вбив його колишню дружину?

      – Він не може бути впевненим. Наразі є п’ятеро підозрюваних, кожен із них має мотив і… алібі.

      – Але ж ти знаєш, хто це зробив?

      – Ні, не знаю, – зізнався Гаррі. – Бо якщо не знаю я, то не дізнається й читач.

      – Хіба це не ризиковано?

      – Ще й як. Але це робить розв’язок складним як для мене, так і для читача.

      – Не можу дочекатися, коли прочитаю першу чернетку.

      – І я не можу.

      – Вибач. Дозволю тобі повернутися до тіла колишньої дружини в озері. Зателефоную знову за тиждень, аби переконатися, чи ти дізнався, хто її туди скинув.

      Коли СКАЧАТЬ