Енн із Ейвонлі. Люси Мод Монтгомери

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Думаю, люди з таким волоссям, як у тебе, всі такі. Ейвонлі – досить пристойна місцина, інакше б я тут не оселився. Але, гадаю, навіть ти погодишся, що тут таки є ДЕЯКІ недоліки.

      – За це мені воно подобається навіть більше, – сказала віддана Енн. – Я не люблю місця або людей, у яких немає жодних недоліків. Гадаю, досконала у всьому людина виявилася б дуже нецікавою. Пані Вайт каже, що ніколи не зустрічала ідеальних людей, але чула про одну… Це перша дружина її чоловіка. Вам не здається, що це було б дуже незручно – бути одруженою з чоловіком, чия перша дружина була ідеальною?

      – А ще більш незручно бути чоловіком такої ідеальної жінки, – заявив пан Гаррісон з раптовою й незрозумілою теплотою в голосі.

      Коли чай закінчився, Енн наполягла на тому, щоб помити посуд, хоча пан Гаррісон і запевнив її, що брудного посуду в домі стільки, що й за тиждень не перемиєш. Вона б залюбки ще й підмела підлогу, але не знайшла віника, а питати, де він, їй не хотілося через страх того, що його тут взагалі немає.

      – Може забігати інколи до мене трохи побазікати, – запропонував пан Гаррісон, коли вона зібралася йти. – Тут недалечко, і нам треба жити, як добрі сусіди. Мені цікаво, що буде з вашим товариством. Так видається, що це буде весела справа. За кого плануєте взятись спочатку?

      – Ми не будемо вдосконалювати ЛЮДЕЙ… ми хочемо вдосконалювати лише МІСЦЯ, – з гідністю відповіла Енн. Вона підозрювала, що пан Гаррісон просто глузує з цієї вигадки.

      Коли вона пішла, пан Гаррісон проводжав її поглядом, дивлячись у вікно, – стрункий дівочий силует, що безтурботно біг собі через поле в сяйві призахідного сонця.

      – Я дратівливий, самотній і злий старигань, – промовив він уголос, – але є щось в цій дівчині, що змушує мене знову почуватися молодим… і це настільки приємно, що я б хотів деколи переживати ці відчуття знову.

      – Руда вітрогонка, – з насмішкою викрикнув Джинджер.

      Пан Гаррісон замахнувся кулаком на папугу.

      – От уже дошкульна пташка, – пробурмотів він. – Я майже шкодую, що не скрутив тобі в’язи, коли мій брат-моряк приніс тебе додому. Ти колись перестанеш створювати мені неприємності?

      Енн тим часом прибігла додому й переповіла свої пригоди Маріллі, котра не на жарт стривожилася через її довгу відсутність і вже збиралась іти її шукати.

      – Зрештою, цей світ такий гарний, правда ж, Марілло? – радісно підсумувала Енн. – Днями пані Лінд скаржилася, що у світі вже нічого доброго не зосталося. Вона сказала, що коли б ти не очікував на щось приємне, у результаті залишаєшся більш чи менш розчарованим, і це вже напевне… може, це й правда. Але в цьому є й хороший бік. Виходить, що й погане також ніколи не виправдовує твоїх очікувань… майже завжди все виявляється кращим, ніж ти міг подумати. Я очікувала страшенно неприємного прийому, коли йшла до пана Гаррісона, але натомість він був досить приязним, і я провела час майже приємно. Гадаю, ми станемо справді добрими СКАЧАТЬ