Детективне агенство Кота Макса. Иван Будз

Чтение книги онлайн.

      – Ти нічого собі не пошкодив, Петику? – не звертаючи уваги на справедливе обурення напарника, запитав стурбовано Макс.

      – Пошкодив, і навіть дуже! – продовжував обурюватись Петик. – Подивися на мене, і сам побачиш!

      І справді, він виглядав зараз не кращим чином. Обірвана кишеня, подряпане обличчя, весь у пилюці, а на лобі кровоточили рани від залізного дзьоба навіженого дятла.

      – Наступного разу сам полізеш на дерево, – не міг заспокоїтись Петик.

      – Не ображайся, друже. Наступного разу вже не буде. Бачиш, як знову допомогло нам твоє чудодійне насіння? – Макс кивнув на кущі. – До речі, у тебе не залишилось його хоч трошки? Дай і мені полузати. Тепер я вірю, що це справді дуже корисне заняття.

      – Ти, мабуть, глузуєш? – почав обтрушуватись від пилюки Петик. – Мені зараз зовсім не до жартів…

      – Ні, не глузую. Ти молодець, Петику. – Макс смачно плямкав губами, лузаючи насіння. – Я ще раз упевнився, що без твоєї допомоги не зумів би провести жодної успішної операції. Ти помітив, що нам в останній час таланить? Я думаю, що після сьогоднішнього програшу Перевертень не скоро прийде до тями. Жаль, що разом із ними не було Дага.

      – А чому ти такий упевнений? – Петик глянув на кущі. – Може, він якраз був із ними.

      – Ні, Даг не такий дурень, щоб роз’їжджати в машині разом із Перевертнем. Для Дага ми повинні придумати щось більш хитре…

      – Тільки цього разу без моєї участі. Добре?…

      – Що ти, що ти, Петику. Без тебе в мене нічого не вийде.

      Тим часом крик у проваллі затих.

      І у ту ж мить звідти почулися вибухи. Мабуть, то вибухали бензобаки ушкоджених автомобілів.

      Комiсар Бур проявляє рiшучiсть

      – Ха-ха-ха-ха… – зареготав комісар Бур. Він сидів у кабінеті в зручному кріслі, розмовляючи по телефону зі своїм учителем – старим сищиком Загом. – Невже Перевертень знову купився на нехитру приманку Макса? Ха-ха-ха… – ще раз розсміявся Бур. – Добре, добре, я поверну, звичайно, йому ліцензію, – продовжував він, киваючи головою. – Я згоден із вами. Макс непоганий хлопець, і я навіть люблю його, але погодьтеся, він інколи таке встругне, що в ніякі ворота не лізе. Старший інспектор досі сердиться на мене через останню витівку Макса в готелі… Домовились, будьте здорові.

      Бур поклав трубку на місце, смачно позіхнув, і тут знову різко задзвонив телефон.

      – Слухаю… Де? Коли?… Негайно виїжджаю!..

      Гучна сирена автомобіля, у якому їхав комісар Бур, розрізала тишу приміської зони річного вокзалу. Перед зачиненими дверима вокзалу стояла юрба зівак і бігали заклопотані поліцейські.

      – Що тут трапилось? – вийшовши з автомобіля, звернувся Бур до одного з правоохоронців.

      Поліцейський віддав честь комісару і невиразно щось пробелькотів. Зрештою, Бур залишив його й швидко направився до вхідних дверей вокзального приміщення. СКАЧАТЬ