Психоаналіз і викрутка. Сергій Залевський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ повторилося, але під акомпанемент дивного легкого головного болю – напевно вчора горілку з вином змішав… чи йому змішали?

      Погляд впав на тіло, що сопіло поряд з ним, – рудоволоса… е… жінка… чи дівчина, займала добру половину його «траходрому» – так він любовно і ніжно називав своє ліжко 2,1х2, 1 метра, куплене їм ще три роки тому під акцію. Такий собі любовно-сексуально орієнтований предмет меблів з ортопедичним матрацем, де кожен вечір щось ворушилося,… не рахуючи, природно, хазяїна хати. Брав в меблевому магазині на Пасічній, з доставкою, з монтажем і трирічною гарантією – щодо останнього факту ще тоді неабияк дивувався – це ж не автомобіль, на який дають три роки гарантії або сто тисяч пробігу,… що швидше настане. Ще тоді в магазині пожартував з продавщицею про те, що нехай краще дадуть гарантію на три сотні жінок, яких він трахне на цьому ліжку. Продавщиця гумору не оцінила – напевно у неї з цією справою було не дуже, хоча на погляд Маркіяна, вона була цілком собі ще в темі… ги-ги. Так от, повертаючись до тіла, що лежало зараз поряд з Марком і що нахабно сопіло, – впритул не пам'ятав обличчя чергової подруги, тому довелося встати, пару разів глибоко зітхнути, розгонячи кров в жилах і потягнутися, проганяючи сонливість. Накинув халат на голе тіло і обійшов ліжко збоку, щоб трохи краще познайомитися з об'єктом вчорашнього сексу.

      – Ого ж… – глибокодумно прорік капітан Маркіян Мокрицкий, він же слідчий Шевченківського райвідділу поліції міста Львова, у якого сьогодні був відгул, – телиця не фонтан, дарма що руда. Руді зазвичай непогано працюють в ліжку – а ось якраз щодо цього у мене провал в пам'яті… і що я такого вчора прийняв на груди, що спогади такі нульові? Потрібно терміново щось робити з головою!

      Вирішивши твердо дотримуватися принципу «хлопець сказав – хлопець зробив», слідак у відгулі спершу просковзнув у ванну, де декілька хвилин стояв під контрастним душем – трохи допомогло, але не до кінця. Другим етапом боротьби з наслідками бурхливого вечора повинна була стати кава – про цей напій можна говорити годинами,… особливо у Львові. Почати можна хоч би з того, що тут є дві кавові фабрики, причому одна існує ще з далеких радянських часів – ту фабрику тоді називали офіційно, просто Львівською кавовою фабрикою, по простому – кофейка. Розташована вона на вулиці Заповітній, що російською мовою звучить як «завещательная», що, у свою чергу для львів'ян, звучить якось чужо і безглуздо. Друга фабрика набагато молодша, називається «Віденська кава», що знову-таки на російській звучить як «Венское кофе», від слова Відень – столиця Австрії. Сучасна назва старішої «кофейки» – «Галка», складена з початкових складів двох слів «Галицька Кава». Так от, на думку слідчого у відгулі, «Галка» робила набагато приємнішу і смачнішу каву – все-таки підприємство з давнішою історією, досвідом і рецептами – не в образу буде сказано сусідові-конкурентові.

      А який запах поширювала фабрика навколо себе, коли смажила каву – це ж винесення СКАЧАТЬ