Название: Без ніг на Еверест
Автор: Марк Инглис
Издательство: OMIKO
Жанр: Биографии и Мемуары
isbn:
isbn:
Лачху Багадур Баснет (кухар у ПБТ)
Кул Багадур Маґар (кухар у ПБТ)
Тибет Карсанґ (кухар у ПБТ і мій шерпа)
Тибет Замбу (помічник кухаря у ПБТ)
Тибет Чалдім (помічник кухаря у БТ / охоронець)
Шерпи у розпорядженні Моніки
Фурба (Пхурба) Таші Шерпа (шерпа на великих висотах)
Чхірінґ Шерпа (шерпа на великих висотах)
Колись експедиції майже незмінно будувалися на основі ідеї про команду альпіністів з одним фокусом: найсильніший альпініст або пара альпіністів мають стояти попереду, майже так само, як команда велосипедистів, які змагаються на «Тур де Франс», працюючи разом на результат найбільш здібного.
Останнім часом порядки змінилися, і тепер багато людей долучається до таких комерційних експедицій, як подорожі на Чо-Ойю та Еверест від компанії Рассела Брайса «Гімалайський досвід». У цих експедиціях люди з різного середовища збираються разом під професійним керівництвом лідера групи (такого, як Расс) і кількох гідів, які ставлять за мету довести всіх до вершини. Це саме те, що я б назвав справжньою командною роботою. Хоча я й страшний впертюх, та роблю все, щоб до мене ставилися просто як до ще одного учасника експедиції – просто ще одного альпініста, ще одного члена команди, що намагається дійти до вершини.
Роботою гіда є не просто тягнути когось нагору, а давати настанови й поводитися, як хороший слухач, як джерело інформації та порад. Щоб поїхати в подорож, альпіністи (або «клієнти») повинні подати заявку та пред’явити своє «альпіністське» резюме. Так можна переконатися, що не буде жодних «сюрпризів». Через це, а також ще й тому, що сходження часто відбувається з використанням прокладених мотузок, відношення гідів до альпіністів переважно 1:4 (або більше, ніж 4); на відміну від альпіністського стилю сходження, в якому це відношення часто становить 1:1.
Справжню роботу виконують шерпи та портери[10], які носять намети, спальні мішки та кисневі балони в табори, розташовані високо в горах. Насправді впродовж усієї історії гімалайських сходжень їхня роль не змінилася, за винятком того, що зараз персоналу шерпів досить багато платять: ця сума майже в 30 разів перевищує середню заробітну плату в Непалі чи Тибеті. Крім того, шерпи, що працюють на великих висотах, зараз добре підготовлені, оскільки в Непалі, а віднедавна й у Тибеті, з’явилися альпіністські школи й було впроваджено сертифікацію спеціалістів, що, по суті, означає, що їхня робота стала набагато безпечнішою.
Тож у нашій експедиції Великим Босом є Расс. Усі ми – альпіністи, гіди та портери – робимо все так, як каже він, ну або по-іншому!
Шерпа чи шерпи?
«Шерпа» – це назва етнічної групи у Тибеті та Непалі; осіб жіночого роду називають шерпані. Народ шерпа добре відомий своїми здібностями до скелелазіння та трекінгу, тому сьогодні слово «шерпи» часто використовується, коли йдеться про гідів або альпіністів, особливо в Гімалаях.
Розділ 2
ДосвІд навчання
3 вересня
СКАЧАТЬ
10
Портер – носильник, який працює в важкодоступній місцевості, де відсутні сучасні транспортні засоби (