Меч і хрест. Лада Лузіна

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ занадто добре знаючи відповідь на це запитання, безнадійно попросила: – Прости мене, Господи. Будь ласка! Я буду такою стриманою, коректною, чемною, тактовною, люб’язною, ввічливою, запобігливою, толерантною, іманентною…»

      – Адреси давати? – перервала цей список Реєстратура.

      – Запишіть, – приречено кивнула дивна дама і додала гірко: – А ви не знаєте часом, що сталося з вашою співробітницею Килиною?

      – Так ви в неї були? От жах який! – похітливо жахнулася міс Реєстратура й заторохтіла раптом, захлинаючись і старанно витріщаючи «нажахані» очі: – Стеля на неї обвалилась! І на смерть… Ви бачили? Ні? Тільки не сама вона… Це я вже вам кажу! Ніхто не зрозумів, а я пішла й подивилася. Решіточки ці дерев’яні, – збуджено схрестила два пальці дівуля, – на яких вона тримається, – не гнилі були! А чаклуна одного в Києві вже убили. Тіло на шматки порізали і в батареї їх напхали, а перед тим на палю його посадили! Я в газеті читала! Такий уже у нас народ. Самі до них ходять і самі ж потім убивають, коли згадають, які вони сильно віруючі. А Килина, ви не знаєте, яка сильна відьма була! Вона мені таку одну болячку вилікувала, від якої всі лікарі відмовилися. Мабуть, і обслужити вас учора не встигла. От жах, жах… Але, якщо вам дуже потрібно, я можу вас на зараз до сестри Ганни записати!

      – Ні, – зітхнула очманіла Дображанська. – Дякую, не треба.

* * *

      – Хто там? – суворо спитала Марійчина мама двері, що пискнули боязким дзвінком.

      – Вибачите за турботу, але мені терміново потрібна Марія Ковальова, – відповіли їй двері напрочуд інтелігентним голосом.

      Мати рвонула ручку на себе і побачила в отворі, що утворився, високу солідну даму – дуже гарну й дорогу, в золотих начальницьких окулярах, – із тих, хто інстинктивно будить в обивателях перелякану, запобігливу пошану. Тільки з обличчям начальницької пані було щось негаразд: воно здавалося крейдяно-сірим і стягнутим, як посмертна маска.

      – Якщо її немає, то я, з вашого дозволу, почекаю.

      – Ні-ні, Марійка у себе в кімнаті, – соромливо пробурмотіла Ганна Миколаївна, пасуючи перед такою шанованою особою.

      – Я можу зайти? Ви дозволите?

      – Так, будь ласка, будь ласка. Проходьте.

      Підстрибуючи метушливо, хазяйка супроводжувала важливу персону до замкнутих доччиних дверей.

      – Вона там, – пошепки сказала мати. І, розплющивши очі ширше, стала із нетерпінням чекати подальших подій.

      Красива гостя делікатно постукала.

      – Що? – відгукнулися зсередини.

      – Відчини, будь ласка, це я – Катя, – ввічливо попросила її поважна дама.

      І чуйним інтуїтивним черевцем мати здивовано вловила: «начальниця» чомусь боїться її дочки!

      – Яка Катя? – не зрозуміла Ковальова-дочка.

      – Та, з якою ти сьогодні ніч провела. Ми разом прокинулися, пам’ятаєш? – пояснила красуня соромливо.

      – Входь! – схвильовано гукнула Марійка.

      – Батьку!!! СКАЧАТЬ