Тьма і проліски. Андрій Процайло

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ закляклий, наче стовп, а коли його симпатія зникла за поворотом, стенув плечима і почалапав додому. Як побитий градом коняка після цілоденного орання.

      3

      День вироку

      Було двадцяте липня, татів день народження. Оля цей день ненавиділа. Три дні до святкування – печіння, варіння, смажіння, паріння. Три дні після – миття, складання, прибирання. А посередині – тьма безпробудна. Приходили всі родичі й татові друзі, перед якими він мав продемонструвати, що він за господар і яка в нього в хаті дисципліна.

      Полудень був пекучий, сонце скалилось на всі промені, тому столи поставили у садку. Прибув перший захід гостей – з пилорами. На честь татового ювілею там був скорочений день. Чоловіки пили, жували, жартували, батька хвалили. Від того він набирав азарту – і ганяв дружину й доньку, як імператор прислугу. Хтось із гостей згадав мариновані «по-вередунськи» гриби, батько дорікнув матері, чому не подала. Оля якраз грибочки несла. З цибулькою, хай Бог боронить забути.

      – Та ось… – кивнула мама на стежку.

      Нетерплячі сусіди підтягувались городами – так швидше. Бо ніхто так не гостить, як Степан Вередун. Не проґавити!

      Дівча глипнуло на дорогу – і заклякло. Ледь грибів не випустило з рук. На хвіртці повисла поштарка. Махала листом.

      Оля поставила грибочки на стіл – і погнала до хвіртки. Не дихала. Груденята стиснули лещата вироку і не впускали кисню – ні туди, ні звідти. Не привітавшись із листоношею, тремтячими руками розірвала листа, розгорнула і побачила: «Вас зараховано…». Цього було достатньо, щоб від радості зомліти. Коли прийшла до тями, то сиділа на лавці під хатою, а перед нею стояла сяюча, як Діва Марія, мама з горнятком холодної води. Не хвилювалася, а раділа. І виглядала молодшою років на двадцять.

      Гості вже обговорювали сучасну освіту. Хвалили батька, що виростив таку мудру дитину, казали, що пора в школі старих учительок-ропух змінювати на молодь, бо за молоддю майбутнє. Адже тільки тоді Україна зміниться, коли чиста, мов сльоза, юнь прийде до влади. І почне сіяти в родючі дитячі голови вільні, не рабські знання – це і є влада. Тато, може, вперше за своє життя запишався Олею. А ще він видавався загадковим. І на маму дивився якось по-особливому: не як на прислугу, а як на жінку. Навіть одного разу, коли закінчилися квашені помідори, пішов у погріб і набрав. Сам!

      «Чудасія! – подумала Оля. – Невже тато такий радий, що я вступила у коледж?» – не вірила.

      Під вечір сад гудів, як вулик у годину пік. Людей насунуло купа – і прошених, і непрошених. Сусід Микола грав на баяні. Він колись закінчував культосвітнє училище, згодом туди ж доньку відправив – на бібліотекаря вчитися, бо з музикою вона не дружила. А вона, замість граніт науки гризти, заміж вискочила. До самого Львова, щасливиця! Після танців була кава з маминим фірмовим яблучним пирогом – тато сучасних тортів не визнавав.

      На день народження батько дозволяв собі випити вина. Трішки. Але від того говорив багато. Коли наповнили келихи, батько взяв слово. Традиційно подякував гостям, що прийшли, не погордували. Залишили справи господарські в таку важливу для хазяйства пору. А під кінець видав:

      – А СКАЧАТЬ