Вітраж. Наталена Королева

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ яке він так покладався, тільки шкодить славі держави. Отож військо те розпустили, а невдасі ерпатрові не дали під команду навіть і одного корпусу…

      Людський вік

      Перська казка

      Було це так давно, що вже мало в кого й пам’ять про те лишилася: саме тоді, як Алах (турецький бог) закінчив творити світ і все, що на ньому існує.

      Так от, закінчивши творення, сів він у раю (а була тоді раєм уся земля) й поплескав у долоні. Доразу перед ним станув янгол Джебраїл:

      – Що звелиш, всемогучий? – покірно запитав він.

      – Поклич сюди, Джебраїле, всіх сотворінь, – промовив Алах, – най самі скажуть, чи задоволені вони своїми іменами та віком життя?

      За хвилинку вже всі сотворіння стояли перед Алахом. Кожде було всім задоволене, тільки осел, пес, малпа та чоловік стали аж позаду й, видко, чекали, щоби поговорити з Алахом насамоті. Вони бо не були зовсім задоволені й хотіли просити собі дечого іншого. Алах тільки глянув і відразу догадався:

      – Ну, кажіть, чого бажаєте?

      Першим підступив осел:

      – Змилуйся, Алаху: ти звелів мені жити аж 40 років. Поміркуй сам: 40 років тягати тягарі, 40 років діставати бійку і слухати лайку, майже ніколи не мати відпочинку, їсти ріп’яхи та бур’ян!

      Осел упав навколішки:

      – Май же до мене милосердя: вкороти мені віку, бо ж сам розумієш, що такого життя жадний осел 40 років не витримає. Почнуть мої братчики топитися або зі скелі кидатися! Ось пригадаєш моє слово!

      Алах згодився.

      – Добре, – говорить. – Най буде по-твойому: живи 30 літ. Ну, а ти, песику, чого просиш?

      Пес поплазував на череві до Алаха, лизнув йому ногу й жалібно проскавучав:

      – Милосердний Алаху, як на те вже твоя воля, то й мені вкороти віку!.. Подумай бо: призначив ти мені також 40 літ працювати на чоловіка. Я ж не матиму супокою 40 літ ні вдень, ані вночі. Не кажу вже про те, що кождому набридне 40 років гарчати й гавкати, але ж не можна забувати й того, що чоловік мене й буде бити й ногами штовхати. Їсти мені не буде давати й ще й моїм іменем лаятися. Вже за цих кілька днів я всього спробував: коли мовчу, то кричать, що я – лінюх; коли гавкну, лають, що брешу. Ляжу за хатою, кажуть: «Бач, тільки в холодочку вилежується, а господарства не глядить». Прийду на поріг, гонять мене. А увечорі господиня викине якісь недоїдки, котрих вже ніхто не хоче; та й то лише тоді, як не забуде… Змилуйся, Алаху, досить з мене й половини…

      – Нехай буде й тобі, як ослові! – відповів Алах. – Заберу в тебе 10 років… А ти що хочеш, малпо?

      Малпа впала перед Алахом на всі чотири та так і зайшлася слізьми:

      – Вкороти… вкороти й мені. Де ж таки видано, щоб аж 40 років бути посміховиськом для всякої істоти, а вже особливо для людей. Послухав би ти, як вони з мене глузують! Ти ж добрий, Алаху, не схочеш мені вчинити такої кривди!

      Алах аж посмутнів, але махнув рукою:

      – Добре! СКАЧАТЬ