Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії. Книга перша. Загальний вступ до чистої феноменології. Едмунд Гусерль

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ функцій мислення (приписування, заперечення, пов’язування, об’єднання, рахування тощо). Тож формальний регіон «предметність-взагалі» поділяється на граничні субстрати та синтаксичні предметності. Останні ми називаємо синтаксичними виведеннями відповідних субстратів, до яких, як ми зараз побачимо, належать усі «індивіди». Якщо ми говоримо про індивідуальну властивість, індивідуальний зв’язок тощо, то зрозуміло, що ці виведені предмети називаються так через субстрати, з яких вони були виведені.

      Слід ще зазначити таке. Граничних, синтаксично-безформних субстратів можна дістатися також через вчення про форми значень. Кожне речення і кожний можливий член речення містять як субстрати їхніх апофантичних форм так звані «терміни». Вони можуть бути термінами в суто релятивному сенсі, тобто самі знов містити форми (наприклад, форму множини, атрибуцію тощо). Але в кожному разі ми необхідно сягаємо граничного терміна, граничного субстрату, які вже не містять нічого від синтаксичного оформлення[14].

      § 12. Рід і вид

      Тепер потрібна нова група категоріальних розрізнень щодо загальної сфери сутностей. Кожна сутність, змістова або порожня (тобто чисто логічна) сутність розташована на певному рівні сходження від специфічності до генеральності, яке має дві границі, що ніколи не зливаються. Спускаючись, ми дістаємося найнижчих специфічних відмінностей або, як ми також говоримо, ейдетичних сингулярностей; здіймаючись через видові та родові сутності, сягаємо найвищого роду. Ейдетичні сингулярності – це сутності, які хоча необхідно мають над собою «загальніші» сутності як свої роди, але під собою вже не мають розрізнень, щодо яких вони самі були б видами (наступними видами або опосередкувальними, вищими родами). Так само найвищим родом є той рід, над яким уже нема роду.

      У цьому сенсі в чисто логічній царині понять вищим родом є «поняття взагалі», кожна конкретна форма речення, кожна конкретна форма члена речення є ейдетичною сингулярністю; «речення взагалі» – опосередкувальним родом. Так само «кількість взагалі» є найвищим родом. Два, Три тощо є її нижчими розрізненнями або ейдетичними сингулярностями. У змістовій сфері вищими родами є, наприклад, річ взагалі, чуттєва якість, просторовий образ, переживання взагалі; набори сутностей, належні певним речам, певним чуттєвим якостям, просторовим образам, переживанням як таким, є ейдетичними і при цьому змістовими сингулярностями.

      Цим родо-видовим зав’язкам сутностей (не зв’язкам класів, тобто множин) притаманно те, що в особливій сутності «безпосередньо або опосередковано міститься» загальніша – в такому сенсі, який має бути схопленим в ейдетичній інтуїції відповідно до його своєрідності. Саме тому деякі дослідники підводять стосунок ейдетичних роду й виду до ейдетичного розрізнення під відношення «частини» й «цілого». При цьому «ціле» і «частина» схоплюються у загальніших поняттях «того, що містить» і «того, що міститься», СКАЧАТЬ