Метафізика. Аристотель

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ стверджувати, що все є випадковими властивостями і що ніякого «бути власне людиною» чи «бути твариною» немає. Справді, якщо є щось таке як-от «бути власне людиною», то це не може означати «бути не-людиною» або «не бути людиною» [25] (і те, і друге є запереченням цього [твердження]), адже це визначення означає щось одне, а це одне є сутністю чогось. Вираз же «означати сутність» має смисл «не бути чимось іншим». Якщо ж для сутності «бути власне людиною» означатиме або «бути власне не-людиною», або «не бути власне людиною», то «бути власне людиною» означатиме щось інше. Тож прихильникам такого погляду необхідно доведеться казати, [30] що не може бути такого визначення сутності, а натомість усе є випадковим. Адже цим відрізняються сутність і випадкове. Так, біле є для людини випадковою властивістю, тому що людина є білою, але не білістю як такою. Якщо ж всі твердження стосуються випадкового, то не буде нічого першого, чому все приписується, позаяк випадкове означає щось, що приписується субстрату. [1007b][1] І тоді доводиться іти в безконечність. Але це неможливо, адже не більше двох випадкових властивостей можуть пов’язуватися між собою. Випадкова властивість не може бути випадковою властивістю випадкової властивості, окрім як у тому випадку, коли обидві поєднуються з одним і тим самим предметом, як-от, наприклад, «біле є освічене» та «освічене є біле», [5] коли це означає, що і те, і друге властиві людині. Натомість твердження: «Сократ є освіченим», – не означає, і те, і друге – побіжні властивості, що поєднуються з чимось іншим.

      Отже, оскільки про побіжні властивості говориться то в першому сенсі, то в останньому, то в такому випадку, коли говориться, що біле властиве Сократу, властивості не можуть приписуватися одна одній, формуючи безконечну висхідну послідовність, так що, наприклад, білому Сократу притаманна якась інша випадкова властивість; адже з усього цього не вийде щось єдине. Звичайно, з «білим» також не може поєднуватися якась побіжна властивість, як-от «освічене», бо «освічене» може бути властивим «білому» анітрохи не більше, ніж «біле» може бути властивим «освіченому». Водночас ми визначили, що побіжні властивості поєднуються або так, або як-от освічене до Сократа; і в цьому останньому випадку [15] побіжна властивість не поєднується з побіжною властивістю, а тому не про все говориться як про побіжні властивості. А тому має бути щось, що означає сутність. Якщо ж так, то, отже, доведено, що неможливо воднораз приписувати одному предмету властивості, що суперечать одна одній.

      Далі, якби всі твердження, що суперечать одне одному, воднораз були істинними стосовно одного й того самого, то очевидно, що [20] все було б одним. Справді, одне й те саме буде і трієрою, і стіною, і людиною, позаяк будь-що можна стверджувати й заперечувати, як з необхідністю мають вважати прихильники вчення Протагора. Бо якщо комусь здається, що людина не є трієрою, то певно, що вона – не трієра. Але вона також є трієрою, якщо [25] заперечення є істинним. Таким чином ми приходимо до вчення Анаксагора: всі речі змішані разом, – так що немає нічого істинного. Отже, вони, схоже, говорять СКАЧАТЬ