Німа смерть. Фолькер Кучер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      За котячою лазівкою на нього чекав охоронець.

      – Хальт! – собакою гаркнув він. – Сюди не можна! Триває зйомка!

      – Саме тому я тут, – зауважив Рат.

      На охоронцеві був такий самий хвацький однострій, як на його колезі коло воріт студії. Він дивився згори вниз на непроханого гостя, ніби намагаючись оцінити його поважність і, здається, не зміг дійти чіткого висновку.

      – Зйомки звукового кіно, – показав він на сталеві двері, чорні літери над якими складалися в напис «Середня Зала ІІ Норд», а поруч із написом горіла червона лампочка. – Сюди не можна аби кому отак вламуватися!

      – Я не хочу вламуватися. Хочу поговорити з містером Оппенберґом.

      – Зараз? Просто посеред зйомки?

      Вискочка в уніформі. Він починав дратувати Ґереона.

      – Що, якби ви прогулялися туди і запитали в Оппенберґа? – нетерпляче запропонував він.

      – Хіба що ви мені назветеся, бо інакше я не знаю, про кого повідомити, – пробурчав охоронець.

      – Рат. Кримінальна поліція.

      Чолов’яга негайно виструнчився.

      – Чому ж одразу не сказати? Ви не схожі на нишп… на співробітника поліції. Зачекайте, будь ласка.

      Охоронець зник у дверях, над якими враз згасло червоне світло. Рат розважував, чи не піти просто за ним, але зрештою утримався і став чекати, коли двері знову відчиняться. Охоронець, розчахнувши двері, притримав їх для чоловіка, якого Рат побачив спершу зі спини і сріблясто-сивої потилиці, бо той, обернувшись, гукав щось у павільйон:

      – …тоді ви просто граєте далі сцену тридцять дев’ять, ясно?! Ми маємо раціонально використати час, навіть якщо це означає більше сцен. Отже, почніть репетирувати тридцять дев’яту: майстерня Шредера, барон Суец і Шредер. Черні може переодягатися. Даю вам півгодини. Коли я повернусь, я хочу, щоб ми одразу почали!

      Оппенберґ здивувався, упізнавши Рата.

      – Мій любий друже, – він радісно потиснув Ґереонові руку, – це ви! Що я можу зробити для вас?

      Рат реагував на дружні вияви кіношника підкреслено стримано:

      – Йдеться про вбивство.

      Усмішка на обличчі Оппенберга вмить поступилася крижаному заціпенінню.

      – Вівіан? Вона…

      Вівіан. Рат пригадав вродливу супутницю Оппенберґа в «Пивничці Венери».

      – Я шукаю вашого директора з виробництва, Фелікса Кремпіна, – повідомив він, залишаючись привітним, як старший кельнер, що не отримав на чай.

      – Я не розумію, а кого вбили?

      – Ви не читаєте газет? Бетті Вінтер.

      – Хіба то не був нещасний випадок? Я подумав, ви приїхали з приводу Вівіан.

      – З якого б це дива?

      Продюсер невдоволено скосив очі на охоронця, що дивився нібито просто себе, і відтягнув Рата вбік.

      – Обговорімо це десь СКАЧАТЬ