Название: Собор Паризької Богоматері
Автор: Виктор Мари Гюго
Издательство: OMIKO
Жанр: Исторические любовные романы
Серия: Бібліотека світової літератури
isbn:
isbn:
Дівчина серйозно глянула на нього.
– Я покохаю лише того, хто зможе мене захистити.
Гренгуар почервонів і запам’ятав ці слова. Очевидно, дівчина натякала на те, що він не допоміг їй у критичній ситуації, в якій вона опинилася дві години тому. Цей спогад, стертий з пам’яті іншими пригодами того вечора, знову ожив. Гренгуар ляснув себе по лобі:
– Видно, панночко, мені треба було саме з цього почати. Пробачте мені мою непростиму неуважність. Але як же вам пощастило вирватися з пазурів Квазімодо?
– О, який жахливий горбань! – промовила вона, ховаючи обличчя в долонях, і затремтіла, немов її пройняв мороз.
– Справді жахливий. А все-таки, як же ви врятувалися від нього? – повторив своє запитання Гренгуар.
Есмеральда всміхнулася, зітхнула і промовчала.
– А ви знаєте, чого він вас переслідував? – знову спитав Гренгуар, намагаючись з якогось іншого боку підійти до теми, що його цікавила.
– Не знаю, – відповіла дівчина і жваво додала: – Та й ви теж ішли за мною, а чого?
– Слово честі, – запевнив Гренгуар, – я й сам не знаю.
Запала тиша. Гренгуар колупав ножем стіл, дівчина всміхалась і наче дивилася на щось крізь стіну. Раптом ледь чутно заспівала:
Quando las pintadas aves
Mudas estan, у la tierra…[45]
І, несподівано урвавши пісню, почала гладити Джалі.
– Яка гарненька тваринка, – промовив Гренгуар.
– Це моя сестричка, – відповіла дівчина.
– Чому вас звуть Есмеральдою?[46] – спитав поет.
– Не знаю.
– А все ж таки?
Циганка дістала з-за пазухи невеличку овальну ладанку, що висіла у неї на шиї на ланцюжку із зерняток лаврового дерева і сильно пахла камфорою. Ладанка була обтягнута зеленим шовком, а посередині виднілося зелене скельце, схоже на смарагд.
– Може, через це, – сказала дівчина.
Гренгуар хотів був узяти ладанку. Есмеральда відсахнулася:
– Не чіпайте! Це амулет. Або ви пошкодите чарам, або вони вам.
Цікавість поета розпалювалась дедалі дужче.
– Хто вам дав її?
Вона притулила палець до уст і сховала амулет на грудях. Гренгуар спробував знову щось спитати, але дівчина відповіла неохоче.
– Що означає слово «Есмеральда»?
– Не знаю.
– А якою це мовою?
– Мабуть, циганською.
– Я так і думав, – промовив Гренгуар. – Ви не з Франції?
– Не знаю.
– Батьки є?
У відповідь вона заспівала на мотив старовинної пісні:
Мій батько – наче птах,
Мов пташка – моя мати.
Я вмію без човна перепливати,
Я без човна пливу в річках.
Мов пташка – моя мати,
Мій батько – наче птах.
– Ну, СКАЧАТЬ
45
Коли цесарки змінюють пір’я, і земля… (ісп.).
46
Esmeralda – смарагд (ісп.).