Собор Паризької Богоматері. Виктор Мари Гюго
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Собор Паризької Богоматері - Виктор Мари Гюго страница 47

СКАЧАТЬ поет. – Чому б вам не покохати мене?

      Дівчина серйозно глянула на нього.

      – Я покохаю лише того, хто зможе мене захистити.

      Гренгуар почервонів і запам’ятав ці слова. Очевидно, дівчина натякала на те, що він не допоміг їй у критичній ситуації, в якій вона опинилася дві години тому. Цей спогад, стертий з пам’яті іншими пригодами того вечора, знову ожив. Гренгуар ляснув себе по лобі:

      – Видно, панночко, мені треба було саме з цього почати. Пробачте мені мою непростиму неуважність. Але як же вам пощастило вирватися з пазурів Квазімодо?

      – О, який жахливий горбань! – промовила вона, ховаючи обличчя в долонях, і затремтіла, немов її пройняв мороз.

      – Справді жахливий. А все-таки, як же ви врятувалися від нього? – повторив своє запитання Гренгуар.

      Есмеральда всміхнулася, зітхнула і промовчала.

      – А ви знаєте, чого він вас переслідував? – знову спитав Гренгуар, намагаючись з якогось іншого боку підійти до теми, що його цікавила.

      – Не знаю, – відповіла дівчина і жваво додала: – Та й ви теж ішли за мною, а чого?

      – Слово честі, – запевнив Гренгуар, – я й сам не знаю.

      Запала тиша. Гренгуар колупав ножем стіл, дівчина всміхалась і наче дивилася на щось крізь стіну. Раптом ледь чутно заспівала:

      Quando las pintadas aves

      Mudas estan, у la tierra…[45]

      І, несподівано урвавши пісню, почала гладити Джалі.

      – Яка гарненька тваринка, – промовив Гренгуар.

      – Це моя сестричка, – відповіла дівчина.

      – Чому вас звуть Есмеральдою?[46] – спитав поет.

      – Не знаю.

      – А все ж таки?

      Циганка дістала з-за пазухи невеличку овальну ладанку, що висіла у неї на шиї на ланцюжку із зерняток лаврового дерева і сильно пахла камфорою. Ладанка була обтягнута зеленим шовком, а посередині виднілося зелене скельце, схоже на смарагд.

      – Може, через це, – сказала дівчина.

      Гренгуар хотів був узяти ладанку. Есмеральда відсахнулася:

      – Не чіпайте! Це амулет. Або ви пошкодите чарам, або вони вам.

      Цікавість поета розпалювалась дедалі дужче.

      – Хто вам дав її?

      Вона притулила палець до уст і сховала амулет на грудях. Гренгуар спробував знову щось спитати, але дівчина відповіла неохоче.

      – Що означає слово «Есмеральда»?

      – Не знаю.

      – А якою це мовою?

      – Мабуть, циганською.

      – Я так і думав, – промовив Гренгуар. – Ви не з Франції?

      – Не знаю.

      – Батьки є?

      У відповідь вона заспівала на мотив старовинної пісні:

      Мій батько – наче птах,

      Мов пташка – моя мати.

      Я вмію без човна перепливати,

      Я без човна пливу в річках.

      Мов пташка – моя мати,

      Мій батько – наче птах.

      – Ну, СКАЧАТЬ



<p>45</p>

Коли цесарки змінюють пір’я, і земля… (ісп.).

<p>46</p>

Esmeralda – смарагд (ісп.).