Подорожні щоденники. Вісім зошитів. Франц Кафка
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Подорожні щоденники. Вісім зошитів - Франц Кафка страница 4

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Макс: плутанина з мовами як вирішення національних проблем. Шовініст уже не може втямити, що й до чого.

      Купальні в Цюриху: тільки для чоловіків. Одна побіля одної. Швейцарська мова: вилита у свинці німецька. Кабіни не скрізь, республіканська свобода роздягатися перед своїм гачком для одягу, так само як і свобода вчителя плавання за допомогою пожежної кишки звільняти переповнений майданчик для сонячних ванн. А втім, це звільнення має не більше підстав, ніж незбагненність мови. Стрибун: широко розставивши на парапеті ноги, він плигає спершу на трамплін і в такий спосіб набирає ще більшої інерції. – Як обладнана купальня, можна оцінити лише тоді, коли довго нею користуєшся. Уроків плавання нема. Якийсь довгочубий лікувальник природними методами тримається збоку. Низький берег озера.

      Концерт просто неба офіцерського товариства сприяння туризму. Серед слухачів – письменник із чоловіком, який його супроводжує; письменник щось занотовує до заповненого дрібними рядочками записника, а після одного з номерів програми супровідник тягне його геть.

      Жодного єврея. Макс: євреї ухилилися від цієї великої справи. Початок: марш берзальєрів. Кінцівка: марш Pro-Patria. У Празі концертів просто неба задля самих концертів не буває (Люксембурзький парк), за Максом – це щось республіканське.

      Келлерова кімната замкнена. Туристична агенція. Світлий будинок за темною вуличкою. Будинки з терасами на правому березі Ліммат. Муарові синьо-білі віконниці. Солдати, що повільно йдуть, виявляються поліцейськими. Концертна зала. Політехнікуму не шукали й не знайшли. Ратуша. Обід на другому поверсі. Міланське вино. (Стерилізоване вино із свіжого винограду.) Кельнерка з Люцерна перелічує нам поїзди, які туди ходять. Гороховий суп із саго, квасоля зі смаженою картоплею, лимонний крем. – Пристойні художньо-промислові будівлі. Близько третьої години від’їзд до Люцерна навколо озера. Голі, темні, горбуваті, порослі лісами береги Цуґського озера з численними косами. Американський краєвид. Під час подорожі гидко щось порівнювати з іще небаченими країнами. Великі панорами в Люцернському вокзалі. Праворуч від вокзалу – майданчик для катання на ковзанах. Підходимо до слуг і вигукуємо: «Ребшток!» Чи такий самий це готель серед готелів, як слуги серед слуг? Міст (за Максом) відділяє, як у Цюриху, озеро від річки. Де тут німецьке населення, задля якого пороблено вивіски німецькою мовою? Курзала. Схоже, очевидні (німецькі) швейцарці в Цюриху не вельми обдаровані в готельній справі, а там, де такі є, вони зникають, можливо навіть, що господарі готелів – французи. Навпроти – порожній анґар для аеростатів. Важко уявити собі, як сюди запливають повітряні кораблі. Майданчик для катання на самокатах, берлінський краєвид. Фрукти. Увечері прогулянку берегом у темряві обрамляють вії дерев. Чоловіки з доньками або повіями. Погойдуються човни, у воді видно навіть чітку лінію днища. Кумедна адміністраторка в готелі, дівчина, що сміється, проводжає аж до самої кімнати нагорі, поважна, червонощока покоївка. Вузенькі сходи. У кімнаті – вмурована в стіну замкнена скринька. Радо вийшов з кімнати. Залюбки повечеряв би городиною. СКАЧАТЬ