– Я народився в Неаполі, – сказав він мені. – Там щороку холостять дві чи три тисячі дітей різного віку; одні з того умирають, другі набувають кращого, ніж у жінок, голосу, треті навіть керують державами.[45] Мені зробили цю операцію дуже вдало, і я став співаком у капелі принцеси Палестріни.
– Моєї матері! – скрикнула я.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
Примечания
1
Кандід – від лат. candidus – щирий, правдивий.
2
Панглос – наймення, утворене від грецького «пан» (усе) і «глосса» (мова). Тут: у розумінні – «всезнайко».
3
Жартівливий перелік елементів далекої від реального життя схоластичної науки, що нею захоплюється Панглос.
4
…немає чину без причини… – натяк на детермінізм Лейбніца.
5
Пародія на апріорний спосіб доказів, характерний для філософського методу Вольфа, послідовника Лейбніца.
6
Вольтер висміяв детермінізм у своїй праці «Основи філософії Ньютона» (1738).
7
Вальдбергофтрарбкдікдорф – назву цього міста Вольтер склав із окремих німецьких слів (Вальд, бер, гоф, дорф) та набору безглуздих звуків.
8
Тобто в однострої прусських вербувальників; під болгарами Вольтер розуміє пруссаків.
9
Прусський король Фрідріх-Вільгельм І (1688–1740) комплектував своє військо солдатами високого зросту. За його наказом високих чоловіків хапали просто на шляхах і навіть викрадали із сусідніх князівств.
10
Діоскорід – відомий старогрецький лікар (II – І ст. до Р. X.), автор багатьох медичних трактатів.
11
Авари – народ, що колись населяв Середньодунайську низовину перед приходом угрів. Тут, як алегорія, – французи.
12
Те Deum (лат.) – «Тебе, Господи, хвалимо», католицька молитва.
13
…промовець прошив його поглядом – протестантський священик.
14
СКАЧАТЬ
45
Натяк на італійського співака Карло Фарінеллі (1705–1782), який був фаворитом двох іспанських королів – Філіппа V і його сина Фердінанда VI.