Дика качка. Генрик Ибсен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ я тепер уже не такий працівник, як колись. Доводиться берегти очі, Грегерсе; щось ослабли вони.

      Грегерс. Ну, це завжди було.

      Верле. Не так, як тепер. Та крім того… з деяких міркувань… я б, мабуть, міг вважати за краще перебратися туди… хоча б на деякий час.

      Грегерс. Ось чого ніколи не міг би подумати.

      Верле. Слухай, Грегерсе, ми з тобою багато в чому не погоджуємось. Але все ж таки ми з тобою – батько і син. І, далебі, ми могли б дійти якоїсь згоди.

      Грегерс. Тобто про людське око?

      Верле. Та хоча б так. Подумай про це, Грегерсе. На твою думку, це можливо? А?

      Грегерс (холодно дивиться на нього). Під цим щось криється.

      Верле. Як то – криється?

      Грегерс. Я тобі для чогось потрібен.

      Верле. При таких близьких узах, як наші, треба гадати – один завжди потрібен другому.

      Грегерс. Еге, так кажуть.

      Верле. І я б дуже хотів, щоб ти тепер пожив удома деякий час. Я самотній, Грегерсе. Завжди був самотній… все життя. Але тепер це особливо дає себе знати, – старіюсь. Мені треба мати біля себе кого-небудь.

      Грегерс. Адже ти маєш фру Сьорбю.

      Верле. Так, це вірно. І я, так би мовити, майже не можу обійтися без неї. У неї така весела вдача і рівний характер; вона оживляє весь дім… а мені це так потрібно.

      Грегерс. Отже, виходить, ти маєш усе, що тобі потрібно.

      Верле. Певно. Але я боюсь, що так не може довго тривати. Жінка за таких умов… легко може потрапити у фальшиве становище в очах світу. Не скажу, що й для мужчини це зручно.

      Грегерс. О, коли мужчина справляє такі обіди, як ти, він таки може дозволити собі дещо.

      Верле. Але ж вона, Грегерсе? її становище? Боюсь, що довго вона не витримає. Та якби навіть… якби заради мене вона й махнула рукою на всі пересуди і плітки… то сам поміркуй, Грегерсе, – у тебе так сильно розвинене почуття справедливості…

      Грегерс (перебиваючи його). Коротко і ясно: ти збираєшся одружитися з нею?

      Верле. А коли й так? Що тоді?

      Грегерс. Я теж спитаю: що тоді?

      Верле. Ти був би категорично проти цього?

      Грегерс. Аж ніяк. Ні в якому разі.

      Верле. Я ж не міг знати… Можливо, шануючи пам'ять покійної матері…

      Грегерс. Я не екзальтований.

      Верле. Ну, як би то не було, ти, в усякому разі, зняв з мого серця важкий камінь. Для мене дуже важливо у цій справі заручитися твоєю підтримкою.

      Грегерс (дивлячись йому у вічі). Тепер я розумію, навіщо я тобі був потрібен, для чого тобі треба було мене використати.

      Верле. Використати! Що за слово!

      Грегерс. Не будьмо надто вимогливі щодо слів, – хоча б сам на сам. (З коротким сміхом.) Так он воно що! Ось навіщо я за всяку ціну повинен був з'явитися до міста власною персоною. Заради фру Сьорбю треба було надати домові сімейного вигляду. Табльо[1] з батька і сина! Це щось новеньке.

      Верле. Як ти смієш говорити таким тоном!

СКАЧАТЬ