Українські традиції. Отсутствует
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Українські традиції - Отсутствует страница 59

СКАЧАТЬ та на протилежних горах Угрів, де до цих пір напередодні різдва святого Іоанна вночі збираються селяни, особливо молодь обох статей, ставлять Віху із смерекового дерева на високій горі і закладають із сушняку вогнище, підпалюють великий вогонь і, взявшись за руки, підперезані чорнобилем, танцюють, співаючи:

      Горішняни, долішняни,

      Сходітеся на Собітку,

      Спечеме си чорну китку, і т. д.

      Потім скачуть через вогонь і переганяють через нього худобу. В інших сторонах Галичини не обходять того звичаю, тільки тоді ж надвечір обтикує кожна господиня стріху хати та інших будівель лопухом (Lappa vulgaris) та чорнобилем (Artemisia vulgaris), яким наостанку і підперізуються в той день, щоб (як кажуть) крижі не боліли.

      147

      У цьому літописі читаємо: «Четвертий Ладо, богь пекельный; сего вѣьрили быти богомъ женитвы, веселія, утѣшенія и всякого благополучія, якоже Еллины Бахуса; сему жертвы приношаху хотещії женитися, дабы его помощію бракъ добрый и любовный быль. Сего Ладона, бѣса, по никакихъ странахъ и до ныне на крестинахъ и на брацѣхъ величають, поюще своя нѣкія пѣсни, и руками о руку или о столь плещуще, Ладо, Ладо преплетающе пѣсни своя, многажды поминають». Полн. Собр. Русск. Лѣт., II, стр. 257.

      148

      Mater Werborum изд. В. Ганки въ Празі 1833.

      149

      До цього часу в Галицькій Русі Фреєю, Фрейкою, Фрейдою (Вацлав з Ожська 197) називається зла жінка.

      150

      Див.: Христомат. церковно-славян. и древне-русская сост. Яковь Головацкій, въ Відни 1854, стор. 343, Slovansky Narodopis sestavil P. J. Szafarzik v Praze 1842. str. 157.

      151

      «Ветеръ божій духъ». Див.: Галицкій Приповѣдки и загадки собраный Гр. Илькевичемъ. У Вѣдни 1841, стр. 17.

      152

      Див.: Пѣсни Малороссійскія изд. Мих. Максимовичемъ Моск. 1827, кн. IV. 4.

      153

      У збірнику пісень М. Максимовича (Москва, 1827) читаємо:

      Як ворон до тебе

      У віконце закряче:

      З-за моря прискаче

      Козаченько твій.

      Як явор зелену голівоньку склонить,

      Зозуля кукукне, діброва застогне,

      І кінь під тобою спіткнеться, зітхне!

      Тоді вже не буде на світі мене.

      154

      У такому розумінні співець Ігоря сказав вельми поетично: «единъ же (Изяславъ) изрони жемчюжину душу изъ храбра тела чрезъ златое ожиреліе».

      155

      В самій Галичині знайдено три стародавніх кладовища, де викопано глиняні посудини з попелом спалених покійників чи попільниці; саме поблизу Судової Вишні і біля сіл Виспа і Рукомиша. Шкода тільки, що досі ніхто із учених не дослідив місцевості і не здобув хоча б один зразок для Музею Народного дому.

      156

      Див.: Славянская Мифологія. Сочиненіє Н. Костомарова. Кіев. 1847.

      157

      Про той рай згадують наші весільні пісні; весільне деревце називається райське деревенько. Ди СКАЧАТЬ