Виховання почуттів. Гюстав Флобер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ алеї. Захекані, з почервонілими й усміхненими лицями, вони мчали у вихорі так, що аж сукні й фалди сюртуків розліталися в боки; дедалі гучніше ревли тромбони, темп прискорювався; за середньовічною монастирською огорожею почувся тріск; то розривалися ракети; закружеляли сонця; смарагдове сяйво бенгальських вогнів на одну хвилину освітило сад, і при згасанні останньої ракети натовп глибоко зітхнув.

      Розходилися повільно. В повітрі плавала хмарка порохового диму. Фредерік і Делор'є крок за кроком посувалися в юрбі, як раптом перед ними постало видовище: Мартінон допоминався здачі біля вішалки, де зберігалися парасольки; він супроводив якусь років п'ятдесяти, негарну, пишно зодягнену даму, представницю невідомо якого суспільного прошарку.

      – Цей жевжик, – сказав Делор'є, – не такий собі простак, як можна гадати. А де ж Сізі?

      Дюссардьє показав на шиночок, в якому вони побачили нащадка лицарів за чашею пуншу в товаристві рожевого капелюшика.

      Юссоне, що кудись був зник хвилин п'ять тому, з'явився знову.

      Молода дівчина, яка спиралась на його руку, голосно називала його «мій котик».

      – Ну, годі! – осмикнув він дівчину. – Перестань! Непристойно на людях! Краще називай мене віконтом! Це буде вишукано, як за Людовіка Тринадцятого, за часів, коли ходили в м'яких чоботях, це мені до вподоби. Так, мої любі, ось моя давня пасія! Миле дівча, правда ж?

      Він узяв її за підборіддя.

      – Привітай цих панів! Це сини перів Франції! Я вожу з ними знайомство, щоб мене призначили послом!

      – Який ви жартівник! – зітхнула мадмуазель Ватназ.

      Вона попросила Дюссардьє провести її додому.

      Арну подивився їй услід, потім повернувся до Фредеріка:

      – Подобається вам ця Ватназ? Зрештою, ви в таких ділах невідверті! Гадаю, ви приховуєте свої захоплення?

      Фредерік, геть побліднувши, став присягатися, що нічого не приховує.

      – Таж невідомо, чи маєте ви коханку, – провадив Арну.

      Фредерікові хотілося назвати наздогад абияке ім'я. Та все це могли переповісти їй. Він одказав, що справді в нього немає коханки.

      Торговець покартав його за це.

      – Сьогодні ввечері вам трапилася добра нагода! Кожен вертається звідціля з жінкою. Чому ж ви не зробили, як інші?

      – А ви? – сказав Фредерік, не стерпівши такого чіпляння.

      – О! Я, мій любий! Тут є різниця! Я ж вертаюся до власної жінки!

      Він покликав кабріолет і зник.

      Приятелі подалися пішки. Віяв східний вітерець. Обидва мовчали. Делор'є шкодував, що не «блиснув» перед видавцем журналу, а Фредерік поринув у тугу. Нарешті він зауважив, що бал видався йому безглуздим.

      – А хто винен? Якби ж ти не покидав нас для свого Арну!

      – Ет! Усе, що б я не затіяв, було б зовсім ні до чого!

      Але в клерка були свої теорії. Щоб чогось домогтися, досить лише сильно захотіти.

      – Однак СКАЧАТЬ