Мартін Іден. Джек Лондон
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Мартін Іден - Джек Лондон страница 27

Название: Мартін Іден

Автор: Джек Лондон

Издательство:

Жанр: Зарубежная классика

Серия:

isbn: 966-03-2228-3

isbn:

СКАЧАТЬ очах він угадував кожен помисел. Це був наче годинниковий механізм, де він міг простежити рух кожного коліщатка. Вони кликали до ницих виснажливих утіх, в кінці яких була могила. А ті янгольські очі надили тайною, незбагненним чудом, вічним життям. В них він бачив відблиск і її душі, і своєї.

      – У вашій програмі є один недогляд, – сказав він. – Я маю йти на побачення.

      В очах дівчини промайнуло розчарування.

      – Певно, до хворого друга? – ущипливо зауважила вона.

      – Ні, на справжнє побачення… – він затнувся, – з дівчиною.

      – Ви не дурите мене? – спитала вона суворо.

      Мартін глянув їй в очі і відповів:

      – Ні, слово честі, це правда. Але чого б нам не зустрітись якось іншим разом? Тільки ви досі мені не сказали, як вас звуть і де ви живете.

      – Лізі, – уже лагідніше промовила дівчина. Вона потиснула йому руку і пригорнулась до нього всім тілом. – Лізі Конолі. А живу я на розі П'ятої та Маркет-стріт.

      Він погомонів з нею ще кілька хвилин і попрощався. Але пішов не додому. Стоячи під тим самим деревом, де чатував не одну ніч, він глянув на її вікно й прошепотів:

      – У мене побачення з вами, Рут. Я призначив його вам!

      Розділ VII

      Минув уже цілий тиждень, відколи Мартін познайомився з Рут Морз, а він і досі не зважився завітати до неї вдруге. Кілька разів, набравшись духу, він уже збирався піти, а потім його знову брав сумнів, і рішучість зникала. Він не знав, коли саме найзручніше відвідати її, а спитати було нікого, і він боявся зробити непоправну помилку. Зрікшись колишніх звичок і колишніх товаришів, він не мав нових, і йому нічого не лишалось, як тільки читати й читати. Читав він стільки, що звичайні людські очі давно вже не витримали б такого напруження. Але в цьому напрочуд міцному тілі очі теж були міцні. Та й мозок у нього був, наче незаймана земля, раніше він ще ніколи не знав абстрактних думок. Тепер же ця незаймана земля була готова до посіву. Не стомлений науками, він схоплював книжну премудрість немовби гострими зубами, які не звикли випускати здобич.

      Під кінець тижня Мартінові здавалося, що він пережив цілі століття, – так далеко лишилися позаду колишнє його життя та світогляд. Але Мартінові дуже бракувало певної підготовки. Він брався за книжки, для розуміння яких потрібні роки спеціального навчання. Сьогодні він читав якогось античного філософа, завтра – найсучаснішого, і від плутанини суперечливих ідей голова йшла обертом. Так само було й з економістами. На одній і тій самій бібліотечній полиці він знайшов Карла Маркса, Рікардо[13], Адама Сміта[14] і Мілля[15], але незрозумілі формули одного ніяк не могли довести йому хибності поглядів іншого. Він розгубився, а проте тим більш хотів усе знати. Хапався вивчати водночас і економіку, і промисловість, і політику. Якось проходячи Сіті-Гол-парком, він побачив юрбу, посеред якої кілька розчервонілих чоловіків голосно й палко про щось СКАЧАТЬ



<p>13</p>

Рікардо, Девід (1772—1823) – англійський економіст, представник класичної політекономії, систематизував і структуралізував цю галузь науки під час її становлення, його доктрина невтручання втілилася у «залізному законі» заробітної плати, що стверджував: усі спроби підвищення прибутків робітників намарні, вони завжди залишатимуться на рівні, необхідному для виживання.

<p>14</p>

Сміт, Адам (1723—1790) – шотландський соціофілософ і політекономіст, відомий насамперед працею «Дослідження властивостей і причин багатства народів» (1776), – першою значною працею з економіки, побудованою на принципах вільної конкуренції.

<p>15</p>

Мілль – скоріше за все, мається на увазі Джон Стюарт Мілль (1806—1873) – англійський філософ-позитивіст, економіст і суспільний діяч, представник і пропагандист утилітаризму – філософського напряму в етиці, яке розглядало корисність як основу моралі і критерій людських вчинків. Водночас Мілль намагався гуманізувати утилітаризм і пов'язати його з елементами ідеалізму. Видатним представником цього напрямку був також його батько – Джеймс Мілль (1773—1836) – історик і економіст; можливо також, що Лондон мав на увазі його.