Раніше ніж їх повісять. Джо Аберкромби

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ так? – загарчав Тридуба. – Мули можуть хвицатись. Пильнуй, щоб котрийсь із них не відтяв тобі голову копняком, хлопче.

      Тут він розвернувся й побрів дорогою туди, звідки вони прийшли. Перелякані люди квапливо розступалися перед ним, а тоді сходилися назад у нього за спиною; всі вони одночасно кричали та благали солдатів пояснити, чому це їх треба впускати, поки інші лишаються на холоді.

      – Не зовсім той прийом, на який ми сподівалися, – пробурчав Шукач. Тридуба не сказав нічого – він просто крокував попереду, опустивши голову. – Що тепер, отамане?

      Його друзяка похмуро озирнувся через плече.

      – Ти мене знаєш. Думаєш, мене влаштовує ця срана відповідь?

      Шукачеві чомусь здавалося, що ні.

      Найкраще виснувані плани

      У приймальні лорд-губернатора Енґлії було холодно. Вона мала високі стіни з голої холодної штукатурки, простору підлогу з холодних кам’яних плит і великий камін, у якому не було нічого, крім холодного попелу. Єдиною її оздобою був великий гобелен, що висів в одному кінці приміщення, з вишитим золотим сонцем Союзу та схрещеними молотами Енґлії посередині.

      Лорд-губернатор Мід розвалився в жорсткому кріслі перед величезним порожнім столом, ні на що конкретно не дивлячись. Його права рука кволо тримала за ніжку келих вина. Обличчя в нього було бліде й виснажене, службовий одяг – пом’ятий і брудний, а рідке сиве волосся скуйовджене. Майор Вест, який народився й виріс в Енґлії, часто чув, як Міда називали сильним лідером, видатною особистістю, невтомним оборонцем провінції та її людей. Тепер він був схожий на оболонку від людини, розчавлену вагою великого ланцюга, що вказував на його посаду, – порожню й холодну, як його величезний камін.

      Температура у приміщенні була дуже низька, та атмосфера в ньому була ще холодніша. Лорд-маршал Бурр стояв посередині, широко розставивши ноги й до болю міцно зчепивши руки за спиною. Майор Вест, нерухомий, як колода, стояв біля його плеча, понуривши голову та шкодуючи, що зняв плащ. Тут, мабуть, було ще холодніше, ніж надворі, а погода стояла жахлива навіть як на осінь.

      – Ви будете вино, лорд-маршале? – промимрив Мід, навіть не підвівши очей. Його голос у великому приміщенні звучав кволо і пронизливо тонко. Вестові здавалося, що ще трохи – і він побачить, як старий видихає пару.

      – Ні, ваша милосте, не буду.

      Бурр супився. Останній місяць чи два він, на думку Веста, супився без упину. Його обличчя, здавалося, не могло мати якогось іншого виразу. Він супився з надією, супився від вдоволення, супився від подиву. Зараз він супився від надзвичайно сильного гніву. Вест нервово переступив із однієї закоцюблої ноги на другу, намагаючись запустити потік крові та шкодуючи, що він тут опинився.

      – А ви, майоре Вест? – прошепотів лорд-губернатор. – Будете вино?

      Вест відкрив рота, щоб відмовитись, але Бурр його випередив.

      – Що таке? – прогарчав він. Його суворі слова відбилися від холодних стін і прокотилися СКАЧАТЬ