Раніше ніж їх повісять. Джо Аберкромби
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Раніше ніж їх повісять - Джо Аберкромби страница 12

СКАЧАТЬ намагаючись звикнути до думки про те, що він може пережити цей день. Шукач уже простягнув йому шпагу руків’ям уперед і широко всміхнувся. За мить Вест усвідомив, що шпага належить йому самому.

      – Дякую, – промимрив Вест, вовтузячись із руків’ям.

      – Нема за що.

      – Нас п’ятеро, – говорив тим часом ватажок, – і всі Імениті й бувалі. Ми билися проти Бетода й билися з ним по всій Півночі. Ми знаємо його звички, як мало хто інший. Можемо ходити в розвідку, можемо битися, можемо, як бачите, ставити пастки. Не відмовимося від жодної роботи, на яку варто тратити сили, а на нашу думку, того варте будь-яке завдання на шкоду Бетодові. Що скажете?

      – Ну… гм, – пробелькотів Бурр, потираючи підборіддя великим пальцем. – Ви, безперечно, люди надзвичайно… – тут він по черзі оглянув їхні суворі брудні, пошрамовані обличчя, – …корисні. Як я можу опиратися такій люб’язній пропозиції?

      – Тоді мені краще всіх представити. Оце-от Шукач.

      – Тобто я, – прогарчав худорлявий і гострозубий, іще раз зблиснувши неприємною усмішкою. – Радий знайомству.

      Він узяв Веста за руку і стиснув її так, що в того аж кісточки пальців хруснули.

      Тридуба тицьнув великим пальцем убік, на лиходія з сокирою й без вуха.

      – Оцей товариський хлопака – Чорний Доу. Я сказав би, що з часом він стає кращим, але це неправда.

      Доу повернувся і знову сплюнув на землю.

      – Здоровань – це Тул Дуру. Його називають Грозова Хмара. Ще є Хардінг Мовчун. Він десь серед дерев, притримує ваших коней осторонь дороги. Втім, ви не турбуйтеся: йому б не було чого сказати.

      – А ви?

      – Руд Тридуба. Ватажок цього маленького загону у зв’язку з тим, що наш попередній ватажок возз’єднався з землею.

      – Возз’єднався з землею. Ясно. – Бурр глибоко вдихнув. – Ну, що ж… Можете доповісти про своє прибуття полковникові Весту. Не сумніваюся, що він зможе відшукати для вас їжу та житло, уже не кажучи про роботу.

      – Я? – перепитав Вест, у якого в руці досі висіла шпага.

      – Саме так. – Лорд-маршал ледь помітно всміхнувся кутиком рота. – Наші нові союзники мають чудово вписатися в почет принца Ладісли.

      Вест не міг визначитися, сміятися йому чи плакати. Він же щойно подумав, що його становищу вже нікуди ускладнюватись, а тепер у нього п’ятеро дикунів на шиї.

      Тридубу цей результат, схоже, цілком задовольнив.

      – Добре, – схвально кивнув він на знак згоди. – Отже, вирішено.

      – Вирішено, – промовив Шукач, і його лиха усмішка стала ще ширшою.

      Чолов’яга, що звався Чорним Доу, зміряв Веста довгим холодним поглядом і прогарчав:

      – Йобаний Союз.

      Запитання

      Зандові дан Ґлокті,

      очільникові Дагоски, строго конфіденційно

      Негайно вирушай морем до міста Дагоски та перебери на себе керування Інквізицією в ньому. З’ясуй, що сталося з твоїм попередником, очільником СКАЧАТЬ