Володимир. Семен Скляренко

Чтение книги онлайн.

      Муж цей був одним з найбагатших людей Константинополя, вславився тим, що торгував десяток літ з русами, сміливо перетинав кожної весни Руське море й підіймався вгору Дніпром до Києва, де мав свій двір, склепи, рабів, на осінь повертався з навантаженими всяким добром хеландіями до Константинополя, – його навіть прозивали Феодором Бореєм.[27]

      Проедр Василь добре знав патрикія Феодора, не раз запрошував його до Великого палацу, щоб довідатись про далеку Русь; були випадки, коли проедр давав Феодору й важливіші завдання (купці Візантії завжди були очима імператорів у чужих землях), саме Феодора Борея посилав проедр з василіками до печенізького кагана Курі, коли Іоанн Цимісхій замислив убити князя Святослава.

      І патрикій Феодор виконав тоді завдання Цимісхія, знайшов над Дніпром Курю, дав йому двісті кентинаріїв, а каган навесні діждався князя – вбив його на острові Хортиці.

      Тепер проедр Василь і патрикій Феодор зустрілися як давні знайомі, друзі.

      – Я чув, патрикію Феодоре, – почав розмову проедр, – що ти тільки-но прибув з Києва.

      – Так, проедре Василю, я прибув з Києва три дні тому.

      – Ти їхав морем?

      – Ні, по Борисфену й Понтом я боявся їхати. На цей раз я їхав кіньми через землі тиверців і угличів, а потім через Болгарію.

      – І, чув я, ти знову вирушаєш до Києва?

      – Зараз зима і всі шляхи на Русь закриті, але навесні я неодмінно виїду в Київ.

      – Ти – справжній рус! – засміявся проедр.

      – Руса з мене ніколи не буде, – жартом на жарт відповів патрикій Феодор, – хоч багато русів вважають мене своїм.

      – Ти, казали мені, навіть маєтки маєш на Русі?

      Феодор Борей посміхнувся.

      – Купець, який торгує в чужих землях, мусить молитись своїм і чужим богам.

      – Але віруєш ти в єдиного Бога?

      – Я вірую тільки в єдиного Бога, і імператори Візантії, й ти, проедре Василю, це знаєте.

      – Так, імператори знають і вдячні тобі. Ти зробив велику послугу, вбивши Святослава.

      – Я ніколи нікого не вбивав, – суворо промовив патрикій Феодор, – князя Святослава вбив каган Куря.

      – За наше золото…

      – Так, золото було наше, – згодився Феодор.

      – А тобі не страшно там, у городі Києві?

      – А чого ж мені боятись? Не один я сиджу в Києві, є там наші купці, і, крім мене, двори їхні є на півночі Русі – в Новгороді. Торгуємо, проедре Василю, і торгуємо непогано. Багата земля Русь, нам є що їм продати, ще більше можемо купити в них.

      – А як руси ставляться до наших купців?

      – Добре! Руси, проедре, дуже мирні люди і ніколи не обдурять, не скривдять купця. Вони страшні тільки тоді, коли хтось із зброєю вдирається до них… А ми, вибачай мені на слові, вдираємось і вдираємось до них.

      – Слухай, патрикію, – проедр схопився з крісла й пройшов кілька разів СКАЧАТЬ