Гайдамаки. Наймичка. Музыкант. Близнецы. Художник (сборник). Тарас Шевченко
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Гайдамаки. Наймичка. Музыкант. Близнецы. Художник (сборник) - Тарас Шевченко страница 13

СКАЧАТЬ якого?» «У Вільшаній;

      І кажуть, що вкрали

      Дочку його, коли знаєш».

      «Дочку, у Вільшаній?»

      «У титаря, коли знавав».

      «Оксано, Оксано!» —

      Ледве вимовив Ярема

      Та й упав додолу.

      «Еге! ось що… Шкода хлопця,

      Провітри, Миколо!»

      Провітрився. «Батьку! брате!

      Чом я не сторукий?

      Дайте ножа, дайте силу,

      Муки ляхам, муки!

      Муки страшної, щоб пекло

      Тряслося та мліло!»

      «Добре, сину, ножі будуть

      На святеє діло.

      Ходім з нами у Лисянку

      Ножі гартувати!»

      «Ходім, ходім, отамане,

      Батьку ти мій, брате,

      Мій єдиний! На край світа

      Полечу, достану,

      З пекла вирву, отамане…

      На край світа, пане…

      На край світа, та не найду,

      Не найду Оксани!»

      «Може, й найдеш. А як тебе

      Зовуть? я не знаю».

      «Яремою».

      «А прізвище?»

      «Прізвища немає!»

      «Хіба байстрюк? Без прізвища

      Запиши, Миколо,

      У реєстер. Нехай буде —

      Нехай буде Голий,

      Так і пиши!» «Ні, погано!»

      «Ну, хіба Бідою?»

      «І це не так».

      «Стривай лишень,

      Пиши Галайдою».

      Записали. «Ну, Галайдо,

      Поїдем гуляти.

      Найдеш долю… а не найдеш…

      Рушайте, хлоп'ята».

      І Яремі дали коня

      Зайвого з обозу.

      Усміхнувся на воронім

      Та й знову у сльози.

      Виїхали за царину;

      Палають Черкаси…

      «Чи всі, діти?» «Усі, батьку!»

      «Гайда!» Простяглася

      По діброві понад Дніпром

      Козацька ватага.

      А за ними кобзар Волох

      Переваги-ваги

      Шкандибав на конику,

      Козакам співає:

      «Гайдамаки, гайдамаки,

      Залізняк гуляє».

      Поїхали… а Черкаси

      Палають, палають.

      Байдуже, ніхто й не гляне.

      Сміються та лають

      Кляту шляхту. Хто балака,

      Хто кобзаря слуха.

      А Залізняк попереду,

      Нашорошив уха;

      Іде собі, люльку курить,

      Нікому ні слова.

      А за ним німий Ярема.

      Зелена діброва,

      І темний гай, і Дніпр дужий,

      І високі гори,

      Небо, зорі, добро, люде

      І лютеє горе —

      Все пропало, все! нічого

      Не знає, не бачить,

      Як убитий. Тяжко йому,

      Тяжко, а не плаче.

      Ні, не плаче: змія люта,

      Жадна випиває

      Його сльози, давить душу,

      Серце роздирає.

      «Ой ви, сльози, дрібні сльози!

      Ви змиєте горе;

      Змийте його… тяжко! нудно!

      І синього моря,

      І Дніпра, щоб вилить люте,

      І Дніпра не стане.

      Занапастить хіба душу?

      Оксано, Оксано!

      Де ти, де ти? подивися,

      Моя ти єдина,

      Подивися на Ярему.

      Де ти? Може, гине,

      Може, тяжко клене долю,

      Клене, умирає

      Або СКАЧАТЬ