Кобзар. Тарас Шевченко

Чтение книги онлайн.

      Утомився вороненький,

      Іде, спотикнеться, —

      Коло серця козацького

      Як гадина в'ється.

      «Ось і дуб той кучерявий…

      Вона! Боже милий!

      Бач, заснула виглядавши,

      Моя сизокрила!»

      Кинув коня та до неї:

      «Боже ти мій, боже!»

      Кличе її та цілує…

      Ні, вже не поможе!

      «За що ж вони розлучили

      Мене із тобою?»

      Зареготавсь, розігнався —

      Та в дуб головою!

      Ідуть дівчата в поле жати

      Та, знай, співають ідучи:

      Як проводжала сина мати,

      Як бивсь татарин уночі.

      Ідуть – під дубом зеленеьким

      Кінь замордований стоїть,

      А біля його молоденький

      Козак та дівчина лежить.

      Цікаві (нігде правди діти)

      Підкралися, щоб ізлякать;

      Коли подивляться, що вбитий, —

      З переполоху ну втікать!

      Збиралися подруженьки,

      Слізоньки втирають;

      Збиралися товариші

      Та ями копають;

      Пішли попи з корогвами,

      Задзвонили дзвони.

      Поховали громадою

      Як слід, по закону.

      Насипали край дороги

      Дві могили в житі.

      Нема кому запитати,

      За що їх убито?

      Посадили над козаком

      Явір та ялину,

      А в головах у дівчини

      Червону калину.

      Прилітає зозуленька

      Над ними кувати;

      Прилітає соловейко

      Щоніч щебетати;

      Виспівує та щебече,

      Поки місяць зійде,

      Поки тії русалоньки

      З Дніпра грітись вийдуть.

      Тече вода в синє море,

      Та не витікає;

      Шука козак свою долю,

      А долі немає.

      Пішов козак світ за очі;

      Грає синє море,

      Грає серце козацькеє,

      А думка говорить:

      «Куди ти йдеш, не спитавшись?

      На кого покинув

      Батька, неньку старенькую,

      Молоду дівчину?

      На чужині не ті люде,

      Тяжко з ними жити!

      Ні з ким буде поплакати,

      Ні поговорити».

      Сидить козак на тім боці,

      Грає синє море.

      Думав, доля зустрінеться,

      Спіткалося горе.

      А журавлі летять собі

      Додому ключами.

      Плаче козак – шляхи биті

      Заросли тернами.