Название: Леонид Кучма. Настоящая биография второго Президента Украины
Автор: Геннадий Корж
Жанр: Биографии и Мемуары
isbn: 966-03-3037-5
isbn:
Он всегда оставался верным Кучме, даже когда ушел в оппозицию. Эта оппозиция была конструктивной, сутью ее было выдвижение новых, незашоренных идей. Кстати, Александр был одним из немногих людей, на которых Кучма никогда не повышал голос. Когда Кучма узнал, что Александр Разумков не в состоянии прийти к нему на прием, он отложил все и сам поехал в госпиталь. Потом президент о нем скажет: «Для меня Александр Разумков, Саша, был больше, чем помощник. Я относился к нему как к сыну… Могу сказать лишь одно: Саша был мужественным человеком».
Он вел себя в соответствии с собственным кодексом чести. Родившись в семье военного, он хорошо знал, что такое долг и служение Отчизне. А еще он был мужественным человеком. Он знал свой диагноз и трезво оценивал ситуацию. До последнего беспрекословно выполнял все указания врачей, но в то же время продолжал работать до последних дней. А когда его хоронили, оказалось, что у него нет государственных наград.
Не зря Сергей Набока, тоже ныне покойный, так писал после смерти Разумкова:
«Насправді ми були не ворогами. Опонентами. Але щоб усвідомити це – потрібний був не один рік. Перша ж наша зустріч, здається, ще в дочорнобильські часи – зустріч функціонера ЦК ЛКСМУ з тусовкою «олдових гіпі» – закінчилася, здавалося б, принципово нерозв’язуваним конфліктом. Та й як могло бути інакше? Незадовго до того я вийшов з зони, антісовєтчік, націоналіст, «неформал» – і як ми могли порозумітися з ним? Змогли. Пізніше. Вже під час мітингів та заворушень, суперечок та дискусій.
Він був різним. Але завжди – людиною діалогу.
Він був розумний чоловік. І швидко, стрімко зростав. Де була його межа, якою була його стеля? Колись я його запитав: «Саша, чому ти з опозиції знову пішов у чиновники?» Відповідь була простою. Гадаю, саме це керувало його вчинками – любов до України і бажання принести максимум користі. І нехай ми багато на що дивилися по-різному. На виході ми були однодумцями.
Він був достойним і гідним опонентом. Настільки, що інколи хотілося погодитися з ним – просто, аби зробити йому приємне, спостерігати його реакцію. Цікаво, якою вона була б?
Тепер я вже ніколи не дізнаюся цього…»
…Вы СКАЧАТЬ