Козацькі війни К. Косинського та С. Наливайка. 1591-1596.

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ скарай нас кожним неприятелем нашим. І скарай нас, Пане Боже, на душах і на тілах, в цьому і прийшлому віці!»

      Після підписання угоди відбулася символічна церемонія впокорення Косинського. Він пішки вийшов із міста, пройшов до обозу князя, наблизився до Костянтина Острозького, ліг перед ним на сніг, розкинувши руки хрестом, і попросив прощення. Після цього Косинський, сотники, осавули й усі козаки присягнули королю. Коли церемонія закінчилася, повстанці були вільно відпущені. Таким чином, судячи з наслідків подій під П'ятками й не беручи до уваги військову поразку, ми можемо стверджувати, що покарання козаків виявилося досить м'яким. Можливо, Острозькі вважали загибель частини козацтва вже достатньою карою за їхню непокору. Що ж стосується умов угоди, то й вони не були для козаків особливо жорсткими. Важливо також те, що угода стосувалася не так минулого, як зобов'язань на майбутнє.

      Головне зобов'язання козаків щодо Острозьких – не зачіпати князівських маєтків. Це чудово розуміли обидві сторони. Іншими словами, князь не заперечував, якщо козаки будуть нападати на його противників, яких було чимало серед магнатів. Другорядне значення мала обіцянка не ходити на сусідні держави, оскільки протягом багатьох десятиріч козаки організовували такі походи за прямої чи таємної підтримки українських князів. Очевидно, цей пункт угоди з'явився для того, щоб засвідчити виконання вимог королівської влади. Українські ж політики прекрасно розуміли, що походи на турків і татар є невід'ємною частиною прикордонної боротьби і, доки польська влада не організує повноцінного захисту українських земель, такі походи все одно відбуватимуться. В іншому прикордонні, московському, князь Вишневецький розширював свої володіння в Лівобережній Україні за рахунок суміжних земель. І робив це за допомогою козаків.

      Після укладання миру козаки розійшлися по домівках і протягом кількох місяців усе було спокійно. Однак, як виявилося, це був лише зимовий перепочинок і «зализування ран» після поразки. Насправді козацтво не заспокоїлося, а шукало шляхи продовження активної діяльності. Як військова корпорація, козацтво було найбільш зацікавлене у військовій службі. Оскільки польський король відмовляв йому в цьому, воно продовжувало шукати інших правителів, які б оцінили його військові можливості. Олександр Вишневецький із тривогою писав, що Косинський і козаки пишуть листи до московського царя з проханням узяти їх на службу проти татар. Таке листування, очевидно, час від часу дійсно поновлювалося. Цікаво, що були й згадки про те, що козаки пропонували свої послуги навіть шведському королю – ворогові польського монарха.

      Водночас козацтво не забувало про свої звичні добровільні обов'язки – боротьбу проти татар. Уже 3 березня 1593 року козацька розвідка донесла Олександру Вишневецькому про підготовку татарами нового походу на українські землі. Однак Олександр Вишневецький журився з іншого приводу. «Для порятунку бідної України від свавільних і злих людей, козаків», та для оборони кордону СКАЧАТЬ