Буйний День. Джек Лондон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ бути дурним чечаком, щоб копирсатись там у багні. Мене на таку дурницю не зловиш. Мені раз глянути. Завтра ми рушаємо до Серкл-Сіті. Я ніколи не вірив у цю Горішню Країну. З мене доволі й верхоріччя Танани, і згадаєш моє слово, що коли й виявиться де велике золото, то тільки на долішній течії Юкону. Джонні там на Бонанзі теж понатикав паколів миль на дві нижче від Кармакової займанки, і сам не знає нащо.

      Джонні засоромився.

      – Та я тільки задля жарту, – пояснив він, – за пачку «Зорі» залюбки віддам своє право кому завгодно.

      – Гаразд, – відразу сказав Буйний День, – гляди тільки, щоб потім не скиглив, як я візьму там двадцять або тридцять тисяч.

      Джонні весело вищирив зуби.

      – Давай тютюн, – сказав він.

      – Шкода, що й я не позабивав паколів, – зітхнув Довгий Джім.

      – Ще не пізно, – відмовив Буйний День.

      – Еге, не пізно, двадцять миль піхтурою туди й двадцять назад.

      – Узавтра я там буду й позабиваю за тебе, – запропонував Буйний День. – А ти зроби так, як Джонні. Грошей на реєстрацію візьміть у Тіма Догана, буфетника із «Закваски». Він мені позичить. Зробіть заявки на своє ім’я, перепишіть на мене й віддайте Тімові.

      – То й у мене купи, – озвався третій старожитець. У такий спосіб за три фунти жувального тютюну «Зоря» Буйний День зразу купив на Бонанзі три п’ятсотфутові займанки, а через те, що вони були на нього переписані, він мав право подати заявку ще на одну від свого імені.

      – А чого це ти так дуже тютюном розкидаєшся? – усміхнувся Довгий Джім. – Либонь, десь тютюнову фабрику купив?

      – Фабрику не фабрику, а моє серце чує, що йде до мене щастя, і, далебі, дешево воно мені дістанеться, коли за три пачки тютюну я маю три займанки, – відказав Буйний День.

      А за годину до нього прийшов Ледю – просто з Бонанзи. Спершу він не хотів і балакати про Кармакову знахідку, тоді висловив сумнів, і врешті запропонував Буйному Дневі сто доларів за його пай у клондайкській займанщині.

      – Готівкою?

      – Звісно. Ось маєш.

      І Ледю зразу витяг свою торбинку із золотом. Буйний День узяв її знехотя, ніби замислено, зважив на руці, так само знехотя розв’язав зашморга й висипав трохи золота собі на долоню. Воно було темніше, ніж звичайно, – таке саме, як і в Кармака. Гарніш усипав його назад, зав’язав торбинку й віддав Ледю.

      – Мабуть, тобі воно потрібніше, ніж мені.

      – Та ні, у мене його багато, – поспішив той відповісти.

      – Звідки воно в тебе? – спитав Буйний День із безневинною міною.

      Ледю сприйняв те запитання незворушно, мов справжній індіянин. Та коли вони глянули у вічі один одному, у Ледю неначе блиснуло в очах щось невловне, якась ніби іскринка. І Буйний День, помітивши ту іскринку, здогадався, що Ледю хитрує.

      – Ти знаєш цю річку ліпше за мене, – сказав він, – і якщо ти цінуєш мій пай у сто доларів, СКАЧАТЬ