Казки. Зірка Мензатюк
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Казки - Зірка Мензатюк страница 5

СКАЧАТЬ не вмію? Іди, кажу, бо всі тебе чекають…

      – Хіба так його кличуть? – засміялася Мирося. – Треба он як:

      Іди, іди, дощику,

      Зварю тобі борщику

      В полив’янім горщику.

      Винесу на дуба,

      Покличу голуба,

      Голуб буде пити,

      Дощик буде лити!

      Миросині подружки побралися за руки та й собі заспівали:

      Дощику, дощику припусти,

      На бабині капусти!

      Дощ почув, з-за хмари виглянув.

      – Гарно ви співаєте! І танцюєте… Я теж так хочу!

      Та як припустить! На городи, на левади, на прив’ялі квітки, на бабусині грядки… Чорнобривці ожили й головки попідводили, ластівка з радості злинула ген понад хмару. А чобітки гумові в хаті лишились. І хай собі. Калюжі теплі – по них можна й босоніж!

      Сім барв

      Були собі царівни-барви. Одягли вони шовкові сукні, кожна інакшу: червону, оранжеву, жовту, зелену, блакитну, синю, фіолетову – та й подалися мандрувати.

      Примандрували до квітника.

      Там красувалися червона троянда, оранжева красоля, жовтий соняшник, зелена м’ята, блакитні дзвіночки, сині волошки й фіолетові пахучі матіоли, які розцвітають увечері.

      – Гарно в квітнику! – сказали царівни-барви. – Тут ми й спочинемо.

      А день гарячий, спекотний. Захотілося їм пити.

      – Хмарко-білявко! – покликали царівни. – Освіжи нас, полий нас!

      – А що ви за те дасте мені? – спиталася хмарка.

      – Барвистий віночок!

      То вона й сипнула рясним дощиком.

      Взяли царівни по квачику, вмочили в сонячний промінь та й намалювали віночок для хмарки кожна своєю барвою: червоною, оранжевою, жовтою, зеленою, блакитною, синьою й фіолетовою.

      Марійка глянула і зраділа:

      – Ой, веселка семибарвна!

      Весело Марійці, весело квітам, весело хмарці-білявці. На те й веселка, щоб усім було весело!

      Український прапор

      Марійка сиділа й малювала. Спочатку взяла блакитний олівець:

      – Хай небо буде погідне, ясне! – сказала вона й намалювала небо.

      – У небі хай сяє сонечко, – сказала вона і взяла жовтий олівець.

      Намалювала сонце, і небо повеселішало.

      А внизу поле, чорне та сумне.

      – Розвеселімо його! – мовили жовта і блакитна барви.

      Взялися за руки і злинули додолу: одна блакитним дощиком, друга ясним проміннячком.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, СКАЧАТЬ