Доки світло не згасне назавжди. Максим Кидрук

Чтение книги онлайн.

      Зрештою пробелькотала:

      – Мені н-не м-можна додому…

      – Усе гаразд.

      Уперши руки в боки, Лара зважував, що з нею робити.

      – Я серйозно! – Рута скинула голову. – Мій батько… він козел… і він мене вб’є.

      – Ми не поїдемо до тебе додому.

      – Він і тебе з-з… з-заб’є до смерті.

      Тієї миті вона вже дуже приблизно усвідомлювала, що верзе: насправді Рута ніколи не бачила, щоб її батько кого-небудь бив, не бачила навіть, щоб він замахувався когось ударити.

      – Поїдемо до мене, – мовив хлопець.

      Його батьки розлучилися три роки тому. Мати перебралася до Тернополя, а хлопець, вступивши на механічний факультет НУВГП2, залишився мешкати в батьковому будинку в Колоденці3. Частина кімнат там досі стояла без ремонту, проте жити можна було.

      – Що? – насупилася дівчина.

      Лара очікував, що Рута шпетитиме його за намір сісти п’яним за кермо, натомість дівчина розчепіреними пальцями намалювала у повітрі незрозумілий знак і, посопуючи, підвелася.

      – Кажу, поїхали до мене. Відіспишся. Ну?

      Рута насупилася ще дужче – хлопець міг порахувати зморшки на її лобі, – але не схоже було, щоб щось обмірковувала, бо так нічого й не видала. Лара потрактував це як згоду.

      – Хочеш іще… ну… – Він підніс два пальці до рота, зобразивши блювання.

      Дівчина мотнула головою.

      – Ні.

      – Тоді сідай.

      Лара взяв її за руку та обережно провів до пасажирського сидіння. Відчинив дверцята, допоміг улаштуватися, застебнув пасок безпеки. Рута відкинулася на спинку крісла, повернула голову до плеча й застигла із роззявленим ротом. Дихала неглибоко й часто, наче собака у спеку.

      Хлопець двічі прокрутив ручку склопідйомника, а тоді руками до упору опустив шибку.

      – Я залишу відчиненим. Не замерзнеш?

      – Ні, – прошепотіла дівчина, – не замерзну. – А коли Лара захряснув дверцята, додала: – Тільки їдь нешвидко.

      – Добре.

      Лаврик лише з третьої спроби завів універсал – старий «мерседесівський» двигун довго пирхав і кашляв, немовби намагаючись вихаркнути щось із вихлопної труби, – і зрештою повільно рушив. Сьомий гуртожиток НУВГП стояв наприкінці Студентської, СКАЧАТЬ