Казки добрих сусідів. Чарівний дзвіночок: Молдавські народні казки. Народное творчество

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Спочатку йшли з обережністю, потім збудували собі загони на багатих і красивих лісових галявах і почали там пасти овець. Може, й донині пасуть їх.

* * *

      Царство змія

      Народився я не в ті казкові часи, а пізніше, коли дівчата з Турлуешт носили казки у фартушках. Якось я простягнув тихенько руку і вхопив одну з них. От і розповім її вам.

      Жили-були колись чоловік з дружиною. За своє життя вони пережили чимало бід, але найбільше турбувало те, що в них не було дітей, які б підтримали їх у тяжку хвилину. А вони відчували наближення своєї осені. Гірка доля випала бідним. Але одного світлого ранку жінка йшла на вершину гори росяною доріжкою і від цього зачала. Невдовзі народила вона дитину – красивого, здорового хлопчика – і їхньому щастю не було меж.

      Минуло кілька днів і стали думати батьки, що треба похрестити дитину і дати їй ім’я. Але всі, кого вони запрошували стати хрещеними дитині, відмовлялися. Це турбувало батьків, не давало спокою.

      Якось вночі, коли вже всі спали, бідний батько не міг заснути, охав і тяжко зітхав:

      – Ох, ох, мої біди. Тяжкі мої біди. Ніхто їх не чує, ніхто їх не бачить, ніхто їм не вірить.

      Тільки він це сказав – бах! – хтось відчинив двері і зайшов до хати:

      – Вечір добрий.

      – Добрий.

      – Чула я, чоловіче, про твою біду: неначе ти не можеш знайти кумів і похрестити дитину. Я прийшла, щоб допомогти тобі у твоєму горі.

      – Прошу, але хто ти?

      – Смерть.

      – А чим же ти можеш допомогти?

      – Як чим?

      – Адже ти знаєш, що куми приходять не з порожніми руками, вони приносять подарунки для дитини, з побажаннями, щоб вона росла і мужніла.

      – Якщо так, візьму його з собою.

      – Йди геть з мого дому, я не хочу слухати тебе. Якщо я не знайшов до цього часу кумів, це не означає, що я повинен віддати тобі свого сина.

      Почимчикувала смерть геть, а чоловік вийшов у двір (а було це зоряної ночі), всівся на призьбу і знову взявся охати та ахати:

      – Ох, ох, мої біди. Тяжкі мої біди. Ніхто їх не чує, ніхто їх не бачить, ніхто їм не вірить.

      Почув його причитання Місяць, спустився на землю, зупинився перед будинком нещасного, посвітив двір, став перед чоловіком, вклонився низенько до землі, й сказав:

      – Візьми мене, чоловіче, кумом.

      – А чим ти зможеш обдарувати нашу дитину?

      – Красою і багатством, що на мені.

      Подивився чоловік на нього й сказав:

      – Твоє багатство ніч з’їдає, а краса – з сонцем зникає.

      – Якщо не дружиш ти з добром, залишайся зі злом, – відповів Місяць й одразу піднявся на своє місце в небі.

      А чоловік знову почав оплакувати свою долю. До самого сходу сонця все голосив:

      – Ох, ох, мої біди. Тяжкі мої біди. Ніхто їх не чує, ніхто їх не бачить, ніхто їм не вірить.

      Світало. Сонце повільно випливло з-за горизонту і побачило не росу на листках дерев і траві, на квітах СКАЧАТЬ