Історія цивілізації. Україна. Том 1. Від кіммерійців до Русі (Х ст. до н. е. – ІХ ст.). Коллектив авторов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ пекторалі (захисне спорядження коней), а також бронзові вудила, які виникли на основі місцевих прототипів, але з використанням передназійських засад жорсткого кріплення вудил і псаліїв. Можливо, що передньоазійські походи стали каталізатором широкого розповсюдження колісниць на північ від Головного Кавказького хребта.

      На початку VII ст. до н. е. частина кіммерійців утворила союз із царем Фрігії Мідасом. Спільно вони робили або готували набіги на «залізний шлях» в районі Меліта. Мабуть, саме тоді, коли значна частина кіммерійських воїнів була зайнята участю у походах, до східноєвропейських степів зі Сходу приходить перша хвиля нового кочового населення, відомого під назвою скіфів. Можна припустити, що причиною його появи тут була та сама аридизація другої половини VIII ст. до н. е., що завдала стільки лиха кіммерійцям та їхнім сусідам. Тоді ж частина цих східних кочовиків теж була змушена вирушити на захід у пошуках пасовищ. Найсприятливіші умови вони знайшли у Передкавказзі. Із розселенням скіфів, про яке повідомляють писемні джерела (Діодор Сицилійський. П, 43), пов’язане руйнування поселень місцевих жителів на початку VII ст. до н. е.

      Можна датувати VII ст. до н. е. і руйнування деяких поселень лісостепової України, наприклад, Рудковецького городища на Дністрі. Знайдені там двохлопатеві вістря стріл ідентичні виявленим у шарі руйнувань на поселенні Сержень-Юрт у Східному Передкавказзі. Таким чином, у своєму просуванні на захід частина давньоскіфського населення добралася до Лісостепу.

      Наприкінці VIII ст. і упродовж VII ст. до н. е. скіфів і кіммерійців досить чітко розрізняють тамтешні писемні джерела, в яких вони виступають як дві самостійні політичні сили. Однак певна частина кіммерійців Передкавказзя і Нижнього Подоння, ймовірно, перемістилася на захід до степів України. Саме цим переселенням можна пояснити зростання там кількості кіммерійських поховань цього періоду.

      У першій половині VII ст. до н. е. царю Урарту Русу II вдалося укласти союз із кіммерійцями, серед яких могли бути і загони ранніх скіфів. Після цього на противагу Урарту-кіммерійському альянсу утворився союз держав Фрігії, Мелід і Халдей-Халіб. Воєнні дії проти Фрігії та її союзників мали успіх: урарти захопили велику здобич і полонених, а Фрігія була віддана на поталу кіммерійцям. Імовірно, що Ассирія була причетна до цього походу, оскільки ассирійці були не менше ніж Урарту зацікавлені в загибелі Фрігії та, судячи за записами оракула, самі вели воєнні дії в цьому районі. Згідно з повідомленням Страбона, відомий цар Фрігії Мідас (той самий Мідас, який, за еллінською легендою, міг перетворювати своїм дотиком будь-що на золото) наклав на себе руки саме під час навали кіммерійців. У ті часи під кіммерійським впливом на Стародавньому Сході розповсюдилися східноєвропейські бронзові вістря стріл. Найбільш ранні з них знайдені в Анатолії, саме серед руїн міст і селищ Фрігії.

      Основна концентрація кіммерійських СКАЧАТЬ