Книга джунглів. Редьярд Киплинг

Чтение книги онлайн.

      – Гм, – обізвався Мауглі, й далі обдираючи лапу Шер-Хана. – Отже, ти хочеш віднести його хутро до Кханівари й отримати нагороду. А я, може, отримаю рупію… Прибери-но вогонь, дідусю! Ця шкіра мені самому потрібна…

      – Яке ти маєш право так розмовляти з найпершим мисливцем у селі? Хіба це ти його здолав? Буйволяча дурість допомогла тобі прикінчити ситого тигра, і ти, злидарське поріддя, навіть не здатен обдерти його як слід… Ти… ти не отримаєш ніякої нагороди! Геть звідси!

      – Клянуся буйволом, який був викупом за моє життя, невже мені доведеться й далі слухати цю стару мавпу? – Мауглі випростався і неголосно свиснув: – Акело, сюди! Цей чоловік мені остогид!

      Наступної миті Бульдео зненацька опинився на траві, а коли опритомнів, то знову мало не зомлів: над ним стояв здоровецький сірий вовк, а Мауглі, ніби нічого й не сталося, і далі обдирав тигра.

      – Визнаю твою слушність, Будьдео, – промовив Мауглі. – Я не потребую жодного мідяка з цієї нагороди. Поміж мною й цим кривим тигром була війна – і я переміг.

      Для старого мисливця вовк, який слухається хлопчину-чужинця, що помстився тигрові-людожеру, не був звичайним звіром із джунглів. У голові Бульдео промайнула думка, що тут не обійшлося без чарів.

      – Магараджо! Володарю! – прохрипів він.

      – Так? – насмішкувато відгукнувся Мауглі.

      – Я знав, що ти не звичайний підпасок. Чи ти дозволиш мені піти, чи твій прислужник роздере мене на шматки?

      – Іди з миром. Тільки ж гляди – наступного разу не чіпай мою здобич. Відпусти його, Акело.

      Бульдео поспіхом пошкутильгав до села, щохвилини озираючись, аби пересвідчитись, що Мауглі не перетворився на щось жахливе. А коли він дістався до села, то стільки намолов про магію, чари й відьмування, що брахман не на жарт перелякався…

      Наближався вечір, коли Мауглі закінчив обдирати яскраво-руду Шер-Ханову шкуру. Потім він ретельно її заховав і звернувся до Акели з проханням зібрати буйволів та корів із телятами, щоби відігнати череду до села.

      Уже в сутінках, підходячи разом з Акелою та худобою до брами, Мауглі побачив за огорожею поселення полум’я смолоскипів і почув, як у храмі б’ють у дзвони та сурмлять у сурми. Біля воріт його чекала переважна більшість селян.

      «Мене вітають, бо я вбив Шер-Хана», – подумав хлопець.

      – Відьмак! Вовче поріддя! Демон із джунглів! Забирайся геть, ти нам не потрібен! Стріляй, Бульдео… – у бік Мауглі полетіло каміння і висохлий послід.

      Пролунав постріл, у відповідь тужливо заревів поранений буйвіл. Тепер люди лементували:

      – Знову чари! Він уміє замовляти кулі! Бульдео влучив у власну худобину…

      – Що тут відбувається? – запитав спантеличений Мауглі, коли каміння полетіло з потрійною силою.

      – Вони схожі на Зграю, ці СКАЧАТЬ