Адвокат диявола. Эндрю Найдерман

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ А чи були в неї проблеми з міс Вілсон до цього?

      – Так, – промимрив директор.

      – Що кажете?

      – Так. Її двічі відправляли до мого кабінету за відмову виконувати завдання та вживання лайливих слів на уроках, але…

      – Отже, ви можете з упевненістю сказати, що Барбара не любила міс Вілсон?

      – Протестую, ваша честь, – прокурор підвівся. – Адвокат підводить свідка до певного висновку.

      – Прийнято.

      – Перепрошую, ваша честь. – Кевін знову повернувся до Корнблю. – Повернімося до трьох дівчат, містере Корнблю. Чи просили ви кожну з них того дня у себе в кабінеті розповісти вам про пережите?

      – Так, я подумав, що найкраще перейти до цього одразу.

      – Ви маєте на увазі, що, поки одна розповідала свою історію, інші дві її слухали? – запитав він, скривившись, аби показати здивування.

      – Так.

      – Хіба це було доречно? Тобто знайомити дівчат із цими історіями… нібито пережитими…

      – Це ж було розслідування.

      – О, я розумію. Вам уже доводилося працювати з чимось подібним?

      – Ні, ніколи. Саме тому це викликало такий шок.

      – Чи повідомили ви дівчат, що, якщо вони щось вигадують, у них можуть бути серйозні неприємності?

      – Звісно.

      – Але ви були схильні їм вірити, правильно?

      – Так.

      – Чому?

      – Бо всі вони говорили те саме, описували це однаково. – Корнблю був явно задоволений собою та своєю відповіддю, але Кевін наблизився до нього й перейшов до коротких запитань.

      – А хіба вони не могли відрепетирувати це заздалегідь?

      – Що?

      – Хіба вони не могли зібратись і завчити свої історії?

      – Я не розумію…

      – Хіба таке неможливо?

      – Ну…

      – Невже ви ніколи не чули, щоб діти цього віку брехали?

      – Звісно, чув.

      – А щоб кілька дітей брехали одночасно?

      – Так, але…

      – То хіба це неможливо?

      – Гадаю, можливо.

      – Ви гадаєте?

      – Ну…

      – Ви викликали міс Вілсон і розповіли їй про ці історії одразу після розмови з дівчатами?

      – Так, звісно.

      – І якою була її реакція?

      – Вона не стала цього заперечувати.

      – Тобто вона відмовилася давати відповіді на такі запитання без адвоката, так?

      Корнблю засовався на місці.

      – Так? – перепитав Кевін.

      – Вона так і сказала.

      – Тож ви пішли далі й повідомили керівника відділу поліції, а тоді зателефонували окружному прокурору?

      – Так. Ми діяли відповідно до політики шкільної опікунської ради в таких питаннях.

      – Ви не проводили розслідування далі, не викликали інших учениць?

      – Аж СКАЧАТЬ