Адвокат диявола. Эндрю Найдерман

Чтение книги онлайн.

      Кевін позадкував і припаркувався. Пол відчинив двері для Міріам і допоміг їй вибратися з машини, тим часом як Кевін обійшов машину і привітався з ним.

      – Радий знову вас бачити, місіс Тейлор.

      – Ой, будь ласка, звіть мене Міріам.

      – Міріам. Будь ласка, звіть мене Пол, – із усмішкою відповів він. – Отам якраз ліфт, – показав він праворуч. – Ворота паркінгу відчиняються пультом. – Він витягнув пульт із кишені піджака й передав Кевінові. – Ще один – у вашій квартирі, на кухонній стільниці.

      Він знову повернувся до Міріам.

      – Ви, без сумніву, помітили, що цей гараж опалюється, – з гордістю сказав Пол і натиснув кнопку виклику ліфта. Двері негайно відчинились, і він жестом запросив їх увійти першими.

      – Поле, як давно ви з Гелен тут мешкаєте? – запитав Кевін.

      – Ми переїхали сюди невдовзі після того, як містер Мільтон придбав будівлю. Це було… шість років тому.

      – Район дуже гарний, чи не так? – запитала Міріам.

      Пол усміхнувся й кивнув.

      – У нас тут поруч Лінкольн-центр, галереї, неподалік – театральний район. Увесь Нью-Йорк буде до ваших послуг, Міріам, – сказав він, і двері ліфта відчинилися. Він притримав для них двері й жестом звелів їм вийти та звернути праворуч.

      Пол зупинився біля 15D, що, як і інші квартири, ховалася за широкими дверима з темного дуба з маленьким металевим молоточком для стукання.

      – Яка дивовижа, – сказала Міріам, дивлячись на стукачку. – Я просто обожнюю старожитності.

      Пол дістав ключі, відімкнув двері й відступив, розчахнувши їх. На протилежному кінці широкого передпокою вже з порога було видно їдальню. Темно-сині оксамитові фіранки з золотою облямівкою там були прибрані й відкривали ряд вікон. Попри сірий день, крізь них усередину лилося світло.

      – Світло… повітря багато, – промовила Міріам, щойно вони ввійшли.