Адвокат диявола. Эндрю Найдерман

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ для людини значно досвідченішої та старшої, були помітні зрілість, стриманість, упевненість у собі. Він, маючи понад метр вісімдесят на зріст і важачи вісімдесят кілограмів, був людиною не кремезною, а підтягнутою, спортивною та відзначався добре стримуваною енергійністю. Якщо треба, він дозволяв собі напади завзяття, та здебільшого витрачав сили розважливо.

      Він був такий організований, такий здоровий, такий амбітний і рішучий, що колись вона кепкувала з нього, співаючи рядки зі старої поп-пісні: «І який здоровий духом він і тілом! Він у нас просто справжній молодець…»

      – А розкажи мені, що ти насправді думала сьогодні, коли сиділа в суді. Невже анітрохи мною не пишалася?

      – Ох, Кевіне, я не кажу, що тобою не пишалася. Ти був… майстерним, – відповіла вона, та все ніяк не могла викинути з голови нажахане личко тієї маленької дівчинки. Вона мимоволі згадувала мить панічного жаху в очах дитини, коли Кевін пригрозив розповісти всім, що вона робила в себе вдома з подружками. – Мені би просто хотілося, щоб ти зміг виграти цю справу якось інакше – не погрожуючи тій дитині викриттям… А тобі хіба ні?

      – Звісно, хотілося б. Але я мусив це зробити, – відповів він. – До того ж не забувай, що Барбара Стенлі погрожувала таким самим розголосом іншим, шантажем примушуючи їх до свідчень.

      – У неї був такий жалюгідний вигляд, коли ти на неї накинувся, – сказала вона.

      Кевін пополотнів і нагадав їй:

      – Я ж не висував звинувачень проти Лоїс Вілсон. Це зробив Марті Бом. Це він, а не я привів Барбару Стенлі до суду й піддав перехресному допиту. Я передусім мав захищати клієнтку і думати про її права та майбутнє.

      – Але ж, Кевіне, що як вона підмовила інших свідчити разом з нею, бо боялася робити це сама?

      – Тоді обвинуваченню слід було готувати справу інакше або протестувати, мені байдуже що. Це мене не обходить. Я ж казав тобі, Міріам: я адвокат, захисник. Я маю захищати, користуватися всіма доступними засобами – тільки так я виконуватиму свою роботу. Ти ж це розумієш?

      Вона кивнула. Їй знехотя довелося погодитись. Він сказав правду.

      – Невже ти хоч трішки не пишаєшся тим, як я тримався в суді? – знову спитав він, торкнувшись її плеча своїм.

      Вона всміхнулася.

      – У тобі пропав акторський талант, Кевіне Тейлор. Ти так рухався, поглядав на присяжних, вчасно ставив запитання й водив очима… – засміялася вона. – Хоч на «Оскара» номінуй.

      – Це схоже на виставу, правда ж, Міріам? Я не можу пояснити, що зі мною коїться, коли заходжу до судової зали. Усе одно що завіса підіймається, а далі все відбувається за сценарієм. Здається, ніби майже не має значення, хто мій клієнт і що за справа. Я просто перебуваю там, а мої дії диктує сама доля.

      – Як це слід розуміти: не має значення, що за справа і хто твій клієнт? Ти ж не став би захищати всіх підряд, так? – Він не відповів. – Так?

      Він знизав плечима.

      – Гадаю, СКАЧАТЬ