Чорт зна що. У кігтях Хапуна. Антология

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ лишень сама фантазія. Вчителі і отці церкви признавали, що чорт має тіло, твердіше від того, яке мав, бувши ще ангелом, та далеко м’якше від людського. Ступінь твердости означити одноголосно не було можна, між авторитетними особами не було тут згоди. Се не перешкодило Дантови закувати Люципера в залізо і описувати, як сам поет і Верґілій по нім драпаються, як по скалі, вгору. Чорт має фізичну вдачу, затим мусить живитись. Такі поваги (авторитети. – Ю. В.) як Оріґен, Тертуліан, Іван Золотоустий запевнюють нас, що чорт проковтує пару і запах жертв, які поганці приносять своїм богам. Рабини приписували йому жадобу крови, одначе на переднівку (час перед збиранням урожаю, коли минулорічні запаси на викінченні. – Ю. В.), як каже одна німецька пословиця, чорти вдоволюються й мухами (ся приповідка пішла мабуть із жидівської назви демона Веlzеbub – демон мух). Народ оповідає часом про молодих і старих чортів. Видко, що в фантазії людовій вони старіються. Учителі церкви не могли якось дійти з тим до ладу. Ворогови Христа і цілої людськости не поскуплено в зображуванню зверхнього вигляду. Придумувано якнайпоганіші форми і подоби, щоб віддати усю бридоту і погань його душі. Всі описи згоджуються в тому, що надають чортови чорну барву. Чорний, поганий ангел з крилами лилика, худий, роги на голові. Подібними виходять вони у Мільтона. Зрештою, сам чорт на пункті живописного зображення його особи не був зовсім байдужий. Розказують про одного маляра, що написав чорта запогано, то ображений чорт скинув його з риштовання, де стояв, та Мати Божа вхопила його в повітрі і так урятувала (дивись про це фацецію І. Галятовського. – Ю. В.).

      Опріч свого питомого вигляду міг чорт зовсім до вподоби змінювати свій вигляд, прибирати ріжні форми. Відповідно до своєї мети міг ставати дуже гарним або поганим. Дуже часто упевнюють нас ріжні святі, що бачили чорта в постаті Зевеса, Меркурія, Венери, Мінерви, що декотрі прибирали подобу Верґілія, Горація, Ювеналія і т. д. Чорт не вагувався навіть брати подобу людей живучих, знайомих. Раз був до тої міри безличний, що, взявши подобу святого Сільвана, єпископа назаретського, заявив одній гарній дівчині любов і використав її. Він міг переймати і подобу звірів, як смоків, вужів, всілякого гаддя, лиса, кертиці, слимака, черепахи, крука, лилика, а один святий, коли йому раз муха дуже докучала, був певний, що се чорт перебиває йому побожні думки. Звідси часто бували екскомуніки всіляких звірів і комах. Ще в році 1474 базельський магістрат велів спалити диявольського когута, що поважився знести яйце. Річ природна, що йому не могло нічого стояти на перепоні перекидуватись в мертві річи, як вино, золото, дерева, каміння, а одна черниця проковтнула чорта разом з салатою. Що як що, а все ж таки найдивніше, що він міг переймати подобу самого Бога, Христа і Матері Божої, не кажучи про ангелів. А й таке справді бувало. Була також віра, що чорт відживлює часом померлих. Тому-то колись як тільки мрець дав ознаки життя, його негайно закопувано. Сей звичай держався ще до XVIII ст.

      Кілько було чортів? Вигнаних з неба мала бути десята часть усіх СКАЧАТЬ