Спілка рудих = Тhe Red-Headed League. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ не гріло. Сумні простори річки назавжди ототожнюються в моїй пам’яті з переслідуванням жителя Андаманських островів на самих початках нашої співпраці. Після довгої та стомлюючої подорожі ми вийшли на маленькій станції за кілька миль від Чатема. Поки запрягали коня в місцевому заїзді, ми нашвидкуруч поснідали, тож з’явившись у Йокслі, відразу ж взялися за справу. Полісмен зустрів нас біля воріт парку.

      – Ну як, Вілсоне, новини є?

      – Ніяких, сер.

      – Бачили якихось невідомих?

      – Ні, сер. Поліція впевнена, що вчора ніхто не приїжджав сюди та не від’їжджав.

      – Обійшли всі готелі та заїзди?

      – Атож, сер. І не виявили нікого, кого можна було б запідозрити.

      – Врешті-решт звідси до Чатема можна дійти пішки. Невідомий міг сховатися там або сісти на потяг непоміченим. А ось і та сама алея, про яку я вам казав, містере Голмс. Упевнений, що вчора слідів на ній не було.

      – А з якого боку помітили сліди на траві?

      – Ось із цього, сер. Бачите вузьку смужку трави між алеєю та грядкою квітів? Зараз слідів не бачу, але вчора вони були чітко помітні.

      – Авжеж, тут справді хтось ходив, – підтвердив Голмс, нахиляючись і розглядаючи траву. – Наша леді ступала дуже обережно, чи не так? Якби вона оступилася в той чи інший бік, сліди залишилися б і на алеї, і на м’якій грядці з квітами, де вони були б ще помітнішими.

      – Аякже, сер, жінка має сталеві нерви!

      Я помітив, як обличчя Голмса напружилося.

      – Кажете, що вона повернулася тим самим шляхом?

      – Звісно, сер, іншого шляху немає.

      – Тобто цією самою смужкою трави?

      – А як інакше, містере Голмс?

      – Гм! Чудово! Справжній подвиг! Ну, гаразд, із алеєю все. Ходімо далі. Ця хвіртка зазвичай відчинена? Отже, не довелося докладати зусиль, аби проникнути в парк. Ясно, що вбивство вона не планувала. Інакше прихопила б із собою якусь зброю, а не скористалася б ножем із письмового столу. Вона пройшла цим коридором, не залишивши слідів на рогожі. Потім увійшла в кабінет. Як довго пробула в кабінеті? Знати цього ми не можемо.

      – Вона пробула там кілька хвилин, сер. Я забув сказати, що місіс Маркер прибирала в кабінеті приблизно за чверть години до того, що сталося. Так вона каже.

      – Отже, не більше чверті години. Відтак наша леді входить до покою. Йде до столу. Що вона хоче? У бічних шухлядах їй, либонь, нічого не треба. Інакше вони були б замкнені. Отже, її цікавить середня шухляда. Ага! А це що за подряпина? Ватсоне, запаліть, будь ласка, сірника. Що ж ви нічого мені про це не сказали, Гопкінсе?

      Слід, який ми побачили, починався на бронзовій прикрасі навколо щілини для ключа праворуч, а потім тягнувся приблизно на чотири дюйми по лакованому дереву.

      – Я помітив цю подряпину, містере Голмс. Але навколо щілин для ключа завжди є подряпини.

      – Ця подряпина зроблена недавно, зовсім нещодавно. Подивіться, як виблискує СКАЧАТЬ