Місячна долина. Джек Лондон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тільки здригнулася з несподіванки, однак істерична паніка захопила її теж, і вона втратила владу над собою. Вона, щоправда, не кричала, але разом з іншими, як божевільна, кружляла по кімнаті. Орда несамовитих жінок ввалилася в сусіднє приміщення, і робітниці, що працювали там, кинулися за ними, тікаючи від невідомої небезпеки. За десять хвилин пральня спорожніла – лише кілька чоловіків з ручними гранатами снували туди й сюди, шукаючи причину ґвалту.

      Старша майстриня була огрядна, та завзята. Оскаженіла юрба, мов хвиля, потягла її за собою, але вона втрималася на півдорозі, пробилася назад і миттю накрила невидющого гостя кошиком з-під білизни.

      – Я не знаю, який на вигляд бог, але чорта допіру я бачила, – істерично вигукувала Мері між вибухами сліз і сміху.

      Сексон сердилася на себе: вона злякалася не згірше за інших і піддалася безглуздій паніці.

      – Всі ми дурепи, – промовила вона. – То був звичайний кажан. Я чула про них. Вони живуть по селах. Вони не зачеплять і мухи. А вдень вони сліпнуть. Це саме сталося і з цим. Просто – звичайнісінький кажан, та й уже!

      – Нема дурних, – обурилася Мері, – Я знаю, що то був сам чортяка. – Вона схлипнула кілька разів, а потім знову істерично засміялася. – Ти бачила, як місіс Бергстром зомліла? А він тільки торкнувся її обличчя. Мені скочило щось на плече й схопило за голу шию, немов мрець холодною рукою. Проте я не зомліла. – Вона знову засміялася. – Так ужахнулася, мабуть, що й зомліти не змогла.

      – Ходімо назад, – заспокоювала її Сексон. – Ми й так уже змарнували півгодини.

      – Не піду. Хай мене хоч розстріляють – я зараз же йду додому. Нізащо не візьмуся тепер за праску! Хіба не бачиш, як мене трусить?

      Одна жінка зламала собі ногу, друга – руку, і майже всіх поприкрашали синці та виразки. Ані вмовляння, ані погрози старшої майстрині не могли переконати жінок, щоб стали до праці. Вони були надто знервовані й перестрашені; знайшлося небагато відважних, що насмілилися ввійти до пральні, аби повиносити звідти капелюшки та кошики решти прасувальниць. Сексон була серед тої невеличкої жменьки жінок, що повернулися й працювали аж до шостої години.

      Розділ XV

      – Ну, Берте, ти вже зовсім упився! – докірливо скрикнула Мері.

      Всі четверо сиділи в окремому кабінеті ресторану Барнума. Весільну вечерю, досить скромну – хоч на погляд економної Сексон, аж надто розкішну – було скінчено.

      Берт зі склянкою червового каліфорнійського вина в руці (що коштувало в ресторані п’ятдесят центів пляшка), підвівся, збираючись виголосити промову. Щоки йому палали, а в чорних очах гарячково спалахували вогники.

      – Ти вже був напідпитку, як прийшов по мене, – казала далі Мері. – Це ж одразу впадає в око.

      – Порадься з окулістом, голубко, – відповів він. – Бертрам сьогодні почувається чудово. Він тут, аби потиснути лапу своєму давньому товаришеві… Біле, друзяко, ось тобі моя рука! СКАЧАТЬ